Дивані богослови не припиняють закликати полюбити агресора. Винісши за дужки всю солодку єлейність цих «проповідей», по суті логіки в них не більше, ніж у заклику до жертви зґвалтування полюбити свого ґвалтівника та ще й прямо в момент, коли це саме насильство здійснюється. Так би мовити, «розслабтеся та отримуйте задоволення».
Можливо, дівчина з мого прикладу далека від досконалості та цнотливості, і декольте у неї велике, а довжина спідниці – коротше за всі моральні стандарти. Але, навіть якби вона голяком розгулювала вулицею, це нікому не дає права знущатися з неї.
А якщо вже таке почалося, треба мочити ґвалтівника, а не вмовляти панянку про любов до ворогів у дусі «нравится, не нравится − терпи, моя красавица». І лише після того, як маніяк буде приборканий, а дівчині надано усіляку необхідну допомогу, можна (і то делікатно) залишити їй пару тактичних побажань.
Любов до ворогів – безумовно євангельська чеснота. Але, по-перше, це перш за все, досвід особистої реакції окремої людини – прощення, милості, не відплати злом за зло (при тому, що така відплата є абсолютно доступною і можливою). А по-друге, не йдеться про зняття відповідальності зі злочинця/агресора. Суд може і повинен винести суворий вирок убивці дитини, навіть якщо батьки прийняли моральне рішення пробачити її й не мстити її дітям за те зло, що вчинив їхній батько.
Читайте також:
На відео: результати бомбардування Харкова сьогодні. Російський винищувач випустив ракету в багатоповерхівку на Баварії (за 7 хвилин їзди від мого будинку).
