Актуальне

Політика, християнські цінності і роль церкви

З жалем спостерігаю як в деяких християнських колах (вплив яких на християнську спільноту все більше посилюється і розширюється) формується ідеологія знеособлених «християнських цінностей», які прив’язані не до Євангелія (звістка про порятунок), не до Христа (суб’єкт порятунку) і не до людини (об’єкт порятунку Христом) і не до Церкви («спасенний агент» місії Бога в цьому світі), але до певної релігійно-політичної системи (як симфонія і синергія).
Яким чином християнські цінності перетворюються в знеособлену ідеологію? Для знеособленого захисту «християнських цінностей» досить часто використовується:

√ емоційна бруталізація іншого, який посмів засумніватися в методах і в формі захисту справжніх християнських цінностей релігійно-суспільної або релігійно-політичною структурою, яка претендує на роль Церкви;
√ свідоме ослаблення емоційного співчуття до тих, хто зовсім не є носієм християнських цінностей, страждає від гріха, потребує порятунку, християнського милосердя, прийняття, явлення любові Христа;
√ конструювання реальності, в центрі якої знаходиться не Христос і Його місія у світі, і не викуплена людина, але знеособлена система християнських цінностей; в цій реальності Христос практично не здатний захистити цінності, джерелом яких Сам же і є за допомогою Своєї присутності в житті відродженої людини;
√ створення психологічної дистанції від інакомислячих, ізолювання своєї групи заради захисту системи цінностей («ми – не вони, вони – не ми»);
√ обіцянку духовної (психологічної, фізичної, емоційної) безпеки як результат вірності цінностям в розумінні певної релігійно-суспільної або релігійно-політичної групи.

Трагедія знеособлення християнських цінностей полягає в тому, що розривається їх органічний взаємозв’язок з Христом, що народжує нову сутність людини, і з самою людиною, заради спокутування якого вічність Втіленням Бога Сина розділена на до і після; і викупна робота Христа зводиться тільки до системи цінностей.

Релігія християнських цінностей загрожує стати черговою квазірелігією (продовжуючи думку Пауля Тілліха). Псевдорелігія – це оманлива схожість. Але квазірелігія – це справжня схожість, засноване на ідентичності між Церквою і релігійно-політичним конструктом.
Цінності Христа свідомо ототожнюються не стільки з освяченням у Христі, з перетворенням характеру і особистості людини Духом Святим, скільки з певними політичними ідеологічними конструктами, що обіцяють рішення гріховної природи людини і суспільства за допомогою релігійно-політичних рішень.
Духовна безпека і зрілість гарантується не вірністю місії Бога і міжособовим відносинам з Христом і Його Тілом (Церквою), але вірністю системі цінностей і тим, хто обіцяє їх захищати, гарантуючи вам духовний захист і свободу.
Особистість людини виноситься за дужки християнських цінностей, і стає декорацією, прикрасою християнських цінностей. Релігійно-політична ідеологія, яка б вимагала влади, інституціоналізує християнські цінності, зводячи їх над особистістю людини, ближнього, іншого, включаючи й політичного ворога. Граничний інтерес спрямований вже не стільки на Христа і Його покликання, скільки на самі «християнські цінності». А це нерідко призводить до певної ідолопоклонницької системи, де місце Бога займає щось інше.
Релігійно-політична концентрація на цінностях, а не на особистості людини, також призводить до деіндивідуалізації, до втрати християнської самосвідомості, джерелом якого є відносини з Христом, а не з релігійно-політичним конструктом; призводить до того, що політичний інший і ворог вже не розглядається як особистість, але як хтось втратив моральні якості.
Ставити на чолі свого життя просто цінності, навіть християнські, – це будувати своє життя і місію на піску. Чим далі ми рухаємося від місії Бога і Доброї Новини Христа, заради якої Він втілився, жив, страждав, помер і воскрес, тим голосніше ми кричимо саме про християнські цінності, які перетворюються в інструмент знеособленої ідеології. Христос втілився не заради цінностей, але заради людини; не заради зміни цінностей (це наслідок), але заради зміни людини й відносин з Ним (це причина), і в центрі відносин між Богом і людиною – не цінності, але жага Любові.
Якщо для нас Христос мислиться як система християнських цінностей, тоді інший для нас стає не об’єктом явища безумовної Любові Христа і місії Бога, але загрозою цінностям, які замість Христа стали наріжним каменем нашого життя.
Якщо вірність Христу в нашому житті замінила вірність цінностям, то ми на вельми небезпечному шляху, бо Христос, як Особистість, очікує і жадає відносин Любові з людиною. Відносини з цінностями неможливі, бо цінність – не особистість. Цінності без відносин Любові з Особистістю Христа, навіть самі благі і вірні, рано чи пізно перетворюються в структурне насильство, що нічого спільного не має з природою Церкви, Тіла Христового. Меч належить державі, але Церква має Хрест Христів.
Ні Церква, ні тим більше релігійно-політичний конструкт не є посередником між Богом і людиною в політичному або духовному житті суспільства. В іншому випадку Церква політизується, претендуючи на роль Бога в політиці, а не трансформує його життя згідно з пророчою етикою Царства Божого, частиною якої вона сама є.
Радісна Звістка про примирення з Богом і перетворююча сила Духа Святого – єдиний перетворюючий інструмент Церкви: перетворюється сутність людини, перетворюється її мислення (μετανοια), перетворюється її спосіб життя, включаючи політичний … Шануймося ❤

(с) Тарас Н. Дятлик
29 вересня 2020
Рівне, Україна
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button