Коли ви чуєте слово «динозавр», що перше вам спадає на думку? Думаю, відповідь кожного буде приблизно однакова: гігантські ящери з довгими шиями або гострими зубами, які жили колись дуже давно. Динозаври – дійсно унікальні істоти, не схожі на когось іншого. І саме цей факт робить їх такими цікавими та привабливими для дітей та дорослих. Принаймні на картинках чи відео.
Мабуть, найбільш загальновідомим для широкої публіки динозавром є Тираннозавр Рекс (rex з лат. «цар»), або просто Ті-рекс – хижак з масивним тілом та головою і тоненькими короткими передніми лапами, який наводив страх на усіх, хто з ним зустрічався. Завдяки кіноіндустрії за останній час Ті-рекс став справжньою «іконою» всього, що пов’язано із динозаврами. Згадайте лише такі стрічки, як «Парк юрського періоду» чи «Ніч в музеї», де тиранозаври були одними із основних дійових персонажів. Погодьтеся, ці фільми були б не такими привабливими без них.
Динозаври є справжніми рекордсменами живого світу у всьому, що стосується розмірів, ваги, довжини, сили укусу тощо. Як правило, дослідження та відкриття, які пов’язані з цими прекрасними істотами, викликають справжній резонанс та зацікавленість не лише в палеонтологічному суспільстві, а й серед простих людей, чому надзвичайно активно сприяють ЗМІ та − вже на даному етапі розвитку суспільства − соціальні мережі. Нещодавно, такою новиною, до прикладу, стала знахідка нового найбільшого на цей час скелета тираннозавра, який отримав ім’я «Скотті». За даними видання Нью-Йорк Таймс1, він є найважчим Ті-рексом, коли-небудь знайденим. Однак мало хто знає або взагалі чув, що у середині 2000-х років вчені знайшли справжні живі клітини та м’які тканини в кістках динозаврів. Так, це не вигадка, а справжній факт.
Науковці з Музею скелястих гір, що у Бознані, (Museum of the Rockies in Bozeman) проводили розкопки в місцевості Хел Крік (Hell Creek) в штаті Монтана, США2. Під великим шаром скелястих порід вони знайшли гарно збережений скелет Ті-рекса. Для того, щоб його видобути, знадобилось близько трьох років. Коли роботи були закінчені, виявилось, що єдиний шлях для того, щоб перевести скелет до музею – викликати гелікоптер. Оскільки скелет був занадто великий, деякі його частини довелося розрізати навпіл. Саме така, здавалося б, прикрість і допомогла зробити надалі це відкриття.
З розрізаної стегнової кістки були взяті зразки для додаткового вивчення, в результат якого ніхто не міг повірити. Однак кожне повторне проведення аналізу знову і знову підтверджувало первинно отримані дані. Під мінералізованим зовнішнім шаром3 кісток Ті-рекса знаходились клітини крові – еритроцити, нескам’янілі судини, в складі яких були знайдені волокна колагену, який зберіг пружність. Ці тканини виглядали точно так само, як в живої істоти. Вони володіли прекрасною еластичністю: їх можна було розтягнути, після чого вони відновлювали свою форму. Як сказав один із дослідників проф. Дж. Хорнер, «в цьому відкритті немає нічого дивного, крім того факту, що це перший раз, коли такий об’єкт був досліджений ретельно»2.
Варто зазначити, що М. Швейцер – автор відкриття – досліджуючи скелет Ті-рекса в місцевості Хел Крік, помітила, що від скам’янілостей походить чітко виражений трупний запах. «Вона (кістка) пахла точно так само, як один із трупів у нас в лабораторії», − зазначила пані Швейцер. Це дуже занепокоїло дослідницю, і вона звернулася із запитанням до проф. Хорнера, на що той відповів, що «усі кістки із Хел Крік пахнуть»4.
Читайте також:
Новина про відкриття живих клітин динозаврів спричинила хвилю масових досліджень скам’янілостей різних істот по всьому світу, внаслідок чого вчені знайшли велику кількість залишків м’яких тканин та живих клітин. Такі результати довели, що відкриття М. Швейцер не випадкове. Воно лише показує закономірність, яка простежується по всьому світу. В такому випадку постає логічне запитання: «Чому ніхто не досліджував вміст кісток раніше? Чому це відкриття сталося лише в 2005 році?». Насправді відповідь дуже проста: цього не сталося через упереджене ставлення вчених, причиною якого стало еволюційне вчення.
Згідно з уявленнями, заснованими на теорії еволюції, динозаври вимерли близько 65 млн. років тому5. За такий довгий період часу усі тканини мали б повністю розкластись. Самі по собі живі клітини та тканини є дуже нестійкими до термічної чи хімічної дії і легко руйнуються в несприятливих умовах. За ідеальних температури, тиску, вологості та інших факторів такі структури могли б зберігатись до 10 тис. років. Однак, досягти таких умов без використання спеціального обладнання неможливо, що означає, що реальний вік цих тканин, а, отже, і кісток, складає лише декілька тисяч років. Це жодним чином не вписується у рамки еволюційного вчення.
Натомість такі дані повністю узгоджуються із креаційною теорією. Креаціоністи вірять, що близько 4500 років тому був Всесвітній потоп, який і став причиною смерті величезної кількості живих істот, включаючи динозаврів.
Список використаних джерел
- Holson L. ‘Scotty the T. Rex Is the Heaviest Ever Found, Scientists Say // New York Times. March 28, 2019.
- Mayell H. T. Rex Soft Tissue Found Preserved // National Geographic News. March 24, 2005.
- Norris S. Many Dino Fossils Could Have Soft Tissue Inside // National Geographic News. February 22, 2006
- Yeoman B. Schweitzer’s Dangerous Discovery // Discover. 2006. V. 27. № 4. P. 37-41
- Динозавры вымерли из-за падения астероида // Рос. служба BBC, 5 березня 2010 (http://www.bbc.co.uk/russian/science/2010/03/100304_dinosaur_extinction_crater.shtml)
Матеріал написаний авторами сайту: https://creacenter.org/
