Актуальне

Війна в Україні – знак останнього часу?

«Навіть якби я знав, що завтра світ буде зруйнований, я все одно б посадив свою яблуню»

Ці слова приписують Мартіну Лютеру, батьку Реформації у Німеччині. Чи насправді це сказав він, чи хтось інший, досі невідомо.

Кінець світу завтра. Це жахлива думка, яка ще пару тижнів тому здавалася надуманою. Але це було до того, як війська ввійшли в Східну Європу, раптово завдавши багато проблем майже 45 мільйонам українців. Це було до того, як рівень загрози ядерної війни піднявся ще вище.

Євреї та християни зазвичай розуміють історію з точки зору старту і фінішної лінії. Життя – це не цикл постійних повторень. Згідно з Біблією, історія − це «Його історія» –  «Божа історія». Він розпочав це з початку світу і Він додасть фінальну главу, у той день, коли відтворить творіння, яке ми залишили в руїнах. Між цими двома полюсам, Біблія показує, що Бог незбагненним чином залучений до справ людей.

Попри очевидний тріумф зла, Він залишається вірним.

Одного дня Він стане очевидним кожному. Мечі будуть перетворені на лемеші. Війна і смерть припиняться. Сльози будуть витерті з очей.

Тим часом як люди, особливо віруючі, розуміють те, що зараз відбувається? Котра година на світовому годиннику? Чи дає Біблія якісь підказки?

Є спокуса виривати уривки, наприклад, з книги Об’явлення і читати їх з точки зору сьогоднішніх катастроф, наприклад, війни в Україні. Щоразу для цього використовують Біблію, люди навіть вираховували точний день кінця світу, але кожного разу прогнози були помилкові.

Нас лякає невідомість. Запитайте когось, кому сказали, що в нього може бути смертельне захворювання; очікування результатів тесту може бути більш тривожним, ніж вивчення фактичного діагнозу.

Коли з’являється велика політична криза, люди відчайдушно прагнуть знати, що буде завтра. Немає нічого гіршого, ніж бути невзмозі знати, що тебе очікує далі. Ми завзято намагаємось зрозуміти незрозуміле. Ми хочемо бачити повну картину та зрозуміти суть усього, що відбувається.

Деякі сучасні пророки користуються цією людською жагою до знання та розуміння. Вони подають своє особисте трактування Біблії щодо кінця світу у м’яку обкладинку, продаючи мільйони екземплярів.

Вони дають втіху, показуючи шлях через хаос, руйнування, та впевненість у тому, що щасливий кінець не за горами.

Біблія стверджує, що щасливий кінець буде іншим. Інша справа, чи скоро? Ми маємо повну картину. Стверджувати, що ми розуміємо кожну деталь та навіть можемо вичислити Божу часову шкалу, вводить в оману.

Також в Біблії немає детального розкладу кінця, кульмінацією якого є ядерний Армагеддон, вона не дає однозначної відповіді, чи виправдані війна і насильство. Люди в стародавньому Ізраїлі були оточені сусідніми державами, готовими накинутись і розширити свою територію. Також були регіональні сутички. В Біблії навіть написано: «Навесні, коли царі виходять на війну» (2 Цар. 11:1). Деякі уривки навіть схвалюють використання військової сили. З іншого боку, Ісус виступає проти насильства та помсти. Рання церква, яка була ближча до Ісуса, ніж ми, була відома своєю пацифістською позицією.

Коли диявол запропонував Ісусу владу над світом, Він категорично відмовився.

Не дивно, що люди тримають Ісуса подалі від справжньої політики (система політики або принципів заснованих на практичних, а не на моральних чи ідеологічних міркуваннях).

Припустимо, що ми сприймаємо Євангеліє за чисту монету, оскільки воно викриває приманку нестримної влади, як сатанинську та руйнівну.

Що, якби ми виявили, що слова та дії Христа пропонують альтернативу танкам та ядерним боєголовкам. Було б складно уявити антагоністів на залитій кров’ю українській сцені, cкладаючих зброю та разом читаючих Нагірну проповідь. Яка альтернатива? Який з двох сценаріїв більш абсурдний?

Що б ми не думали теоретично про пацифізм або виправдані військові дії, українська криза та її потенціал перерости в ядерну кризу − є реальним.

Спокусою є паніка, або свідома відмова від правди та бездія.

Мартін Лютер (чи хто б це не був) вказує на третій шлях. В той час, коли він копає яму, змішує ґрунт з компостом і добре просочує саджанець, він не думає про майбутнє. Він навіть визнає, що майбутнього може і не бути. Але зараз він сфокусований на поставленому завданні. Він не знає, чи дозріє дерево, чи доживе він до цього часу. Все що в нього є − надія. Саме ця надія керує його діями, що наше «завтра» в Божих руках і що сьогодні ми можемо бути спокійні.

Джерело: christiantoday.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button