Варто замислитись

Відповідь із бурі

Бувають обставини, коли знайти правильну відповідь дуже складно. Що трагічніша, серйозніша ситуація, що складніше запитання, то важче дається на нього відповідь. Ми, діти Божі, християни, шукаємо (що, зрозуміло, цілком природно) відповіді у Господа.

На багато запитань Творець і Спаситель наш залишив відповіді в Слові Своєму. З цими питаннями простіше. Але є так звані «сірі зони», в яких ясних відповідей немає. У нас ще свіжі в пам’яті спогади про два роки пандемії, обмежень і карантинів. Як заметушилося в той час суспільство! Ніхто не знав точно, що потрібно робити і як правильно чинити, всі були дилетантами й фахівцями одночасно, всі загрузли в крайнощах, а значить, у тривозі й сумнівах.

Події, що настали після цього, стали ще більш трагічними. Щоб не сказати більшого. Цього разу зламалося одразу все: звичні стосунки (якими б вони не були до цього), економіка, безпека, можливість і здатність розмовляти й розуміти одне одного. Світ відразу перевернувся з ніг на голову. Звідси й бажання знайти ясну і конкретну відповідь. А хто її може мати, крім Господа? До Нього і поспішаємо.
І тут відкривається щось нове. Ми якось уже звикли до простої, здається, речі, прийняли її за аксіому, що Господь звертається до людини в тиші. Ми беремо за основу картину, намальовану для пророка Іллі: «…І ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори й розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь. Після вітру землетрус; але не в землетрусі Господь. Після землетрусу вогонь; але не у вогні Господь. Після вогню віяння тихого вітру» (3 Цар. 19:11,12). Але де зараз у сучасному галасливому світі знайти тишу?

Виявляється, Господь і в цьому нас не залишає. У Книзі Йова є цікаві слова, вони повторені навіть двічі: «І відповів Господь Йову з бурі…» (38:1; 40:1). Буря ця була настільки потужною, що привела Йова та його друзів у сум’яття. Вони втратили здатність орієнтуватися, урок та іспит виявився для них непереборно складним, у розгубленості вони вигукують: «Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій темряві нічого не можемо збагнути» (Йов. 37:19).

У бурю розмовляти з Творцем непросто. Навіть Йов, який за інших обставин знав, що і як йому робити: «…бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного. Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим! Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє. Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був. Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував» (Йов. 29:12-16); цей же Йов розписується у своєму безсиллі, у неспроможності, визнає свою нездатність на ці запитання відповісти: «Ось, я нікчема; що відповідатиму Я Тобі? Руку мою покладаю на уста мої» (39:34).

Так, буря дезорієнтує, занурює в сум’яття, кидає в паніку. Те, що вчора було абсолютно зрозумілим, сьогодні стає нерозв’язною проблемою, стосунки з братами, що раніше приносили радість, розраду, стали гіркішими за полин, сім’я й та може опинитися на межі руйнування.

З іншого боку, в таких бурях перевіряються якості християнина. На що він здатний, наскільки готовий допомогти ближньому, спробувати прикрити його від поривів урагану, від стихії, що наздоганяє, чи зуміє, наважиться, захоче врятувати «страждальця кричущого, і сироту безпорадного»? Чи здатний зодягнутися в правду і суд, стати очима сліпому, ногами кульгавому, батьком для жебрака?

Схожі статті

Ох, як це все непросто! А тут ще запитання, на які немає, не існує простих відповідей. І буря. Злісна, страшна буря не замовкає, збиває з пантелику, і «в цій темряві нічого не можна збагнути»…

Але сьогодні всіх нас, і себе самого насамперед, я хочу підбадьорити словами: Господь відповідає з бурі! Він залишається Владикою всього і над усім. Кожна молекула, що стрімко рухається у вихорі урагану, перебуває під Його контролем. Він Той, хто «і вітрам наказує, і воді, і підкоряються Йому» (Лк. 8:25). Буря в Його руках. Тому для нас немає нічого важливішого, та, власне, і вибору іншого немає, як постаратися почути відповідь.

Читайте також:

Її не так просто розчути, перебуваючи в самому епіцентрі стихії. Але та цінність, визволення і благість, які вона в собі несе, варті того, щоб до цього прагнути, і, усвідомлюючи свою недосконалість, як Йов («я зрікаюся і каюсь у поросі й попелі»), знайти ту єдино правильну відповідь на всі, нехай навіть найтяжчі та найбільш нерозв’язні питання.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андреас Патц

Пастор, християнський журналіст та автор книг. Засновник щомісячного видання «Міжнародна християнська газета», яка друкується зараз в кількох країнах світу. Є головним редактором.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!