У Мінську влада зруйнувала будівлю церкви, яка була відібрана два роки тому у «Нового життя»
У Мінську влада зруйнувала будівлю протестантської церкви «Нове життя». З 2005 року влада намагалася відібрати приміщення, майже два роки тому церкву було виселено і більше як рік збиралося на стоянці біля будівлі, доки їм не заборонили робити й це.
Джерело: inVictory
Пастор В’ячеслав Гончаренко записав відео про руйнування будівлі церкви «Нове Життя» на Ковальова.
У супроводі поліції, судові виконавці увірвалися до церковного приміщення 17 лютого 2021 року, де якраз проходила молитва, описали майно та виселили вірян. Проте, богослужіння не припинялись − прихожани продовжували молитися на вулиці, прямо біля своєї церкви, де провели безліч служінь. Зараз влада остаточно зруйнувала це приміщення, попри опір вірян.
Мінська церква без стін, яку примусово виселили з їхньої будівлі у лютому 2021 року, у лютому 2023 року відзначила «другу річницю» утисків і на сайті церкви було викладено гугл-документ із хронологією минулих двох років.
«Рівно два роки тому (17.02.2021) ми були примусово виселені із нашої церковної будівлі. Озираючись назад, хочеться подякувати Богу, Він нас не залишив, але, навпаки, був з нами і зміцнив нас, – написав пастор церкви В’ячеслав Гончаренко. – Також хочеться сказати велике спасибі всім вам за те, що були вірні справі Божій, церкві, своєму покликанню і продовжували слідувати за Христом, незважаючи ні на що».
Білоруси втрачають можливість вільно виявляти свої протести та захищати основні права. Самозваний президент Олександр Лукашенко створив таку грандіозну репресивну машину, що люди, які у 2020 році вийшли на протести, продовжують стикатися з постійними перевірками та арештами. Багато християн, зокрема Павел Северинець, Зміцер Дашкевич, Едуард Пальчис, Ольга Золотар та інші, стали в’язнями сумління, а режим вже втілює російський досвід, рівняючи незалежність думки з тероризмом.
Читайте також:
«За ці два роки ми багато чого пережили, багато пройшли, ми духовно виросли й зміцніли. Я вірю, що Бог довірить нам більше, і ми зможемо зберегти це і не втратити, – додав пастор церкви В’ячеслав Гончаренко. − Ми також стали ближчими й ріднішими, і багато прекрасних спогадів ми носитимемо у своїх серцях про той незвичайний і дивний шлях, яким вів нас Господь. Знайдіть час, щоб схилити голову і подякувати Богові за цей відрізок часу, який став нашою дивовижною історією на славу Господа».
