Наприкінці п’ятниці почалася поспішна робота. Наближалася субота.
Усі чотири євангельські автори розповідають добру новину перед доброю новиною. Вони розповідають про несподіваний тріумф перед несподіваним тріумфом. Є багато важливих деталей у житті, смерті, похованні та воскресінні Ісуса, про які розповідає лише один або два євангелісти. Тому ми повинні звертати увагу, коли всі чотири вісники звертають нашу увагу на одну й ту саму історію.
Нова особа
Після смерті Ісуса ми знайомимося з Йосипом з Ариматеї (Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Лк. 23:50-56; Ів. 19:38-41). До смерті Ісуса про нього немає жодної згадки, навіть натяку. Хто ця нова людина? Навіщо представляти його зараз?
Після смерті Ісуса ми дізнаємося, що Йосип був “багатим чоловіком з Ариматеї” (Мт. 27:57), “шанованим членом ради” (Мк. 15:43), “добрим і праведним чоловіком, який не погоджувався з їхнім рішенням і діями” (Лк. 23:50-51), і “учнем Ісуса, але таємно, зі страху перед юдеями” (Ів. 19:38).
Хто міг передбачити цю новину?
В останні дні земного служіння Ісуса, коли один з Його учнів, Юда, почав змовлятися з радою, один з членів ради був таємно відданий Ісусу. У той час, коли Юда прийняв хабар, щоб видати Ісуса релігійним лідерам, один з них почав планувати щедру пожертву, яка б вшанувала Ісуса.
Сатана увійшов до Юди, і він був обійдений з флангу. Ісус захопив серце Йосипа.
Нове місце
Далі євангельські автори розповідають про нове місце. Йосип мав “гріб свій новий, який вирубав у скелі” (Мт. 27:60), де “відкотив камінь до входу в гріб” (Мк. 15:46), “де ще ніхто не був покладений” (Лк. 23:53), і поховав Ісуса за допомогою Никодима, який “перед тим прийшов до Ісуса вночі” (Ів. 19:39).
Йосип потребував дозволу Пилата, щоб подбати про тіло Ісуса, і хоча спочатку Пилат був здивований, почувши, що Ісус вже помер, він дав дозвіл Йосипу зняти Ісуса з хреста. Смерть через розп’яття зазвичай тривала довго, навіть кілька днів. Але Ісус помер швидко через те, що його перед тим жорстоко катували.
Зазвичай розп’ятих залишали на хресті після смерті, щоб ще більше принизити їхню гідність і залякати перехожих. Але не в цьому випадку.
Знову ж таки, хто міг передбачити цю новину? Засуджених злочинців римська влада не ховала належним чином. Якщо Пилат не потурбувався про життя Ісуса, то чому він потурбується про його тіло?
Багато учнів Ісуса, які хотіли б забезпечити належне поховання, просто не мали на це коштів. Нова і приватна гробниця – щедра. Більше того, Іван розповідає нам, що Никодим допоміг нести “суміш смирни та алое, вагою близько сімдесяти п’яти фунтів”, щоб підготувати тіло Ісуса до поховання.
Якщо Юду образило екстравагантне помазання Ісуса Марією “пінтою чистого нардового миру… вартістю в річний заробіток” (Івана 12:1-8), то наскільки більш екстравагантними були ці 75 фунтів? Що таке 30 срібняків, які Юда отримав за зраду, порівняно з цією дивовижною жертвою любові?
Юда ходив з Ісусом вдень і зрадив Його в темряві ночі. Никодим спочатку прийшов до Ісуса під покровом ночі, а потім допоміг Йосипу доглядати за тілом Ісуса, поки ще був день. Так, наближалася неділя. І який це був день. Але навіть наприкінці п’ятниці прийшла добра звістка про несподіваний тріумф. Цар Юдейський, який отримав екстравагантні подарунки на честь свого народження, також отримав екстравагантну турботу, щоб відзначити своє поховання.
Нова обітниця
Дозвіл Пилата, гріб Йосипа та допомога Никодима підтверджують істинність воскресіння. Ці знаки наприкінці п’ятниці свідчать про те, що серед зла і нечестивості розп’яття, таємниче Боже провидіння діяло, щоб здійснити обіцяний новий завіт.
Ісус був похований, а не залишений на поталу звірам і птахам. Ісус був похований на самоті, щоб Його не сплутали з кимось іншим. Тому, коли гріб Ісуса був порожній, навіть “велика сума грошей”, яку первосвященики дали сторожам (Мт. 28:12), не могла розповісти більш переконливу історію, ніж правда про воскресіння. Хабарі Юді та стражникам не могли зрівнятися зі свідченням Йосипа про приношення.
Сатану обійшли з флангу. Правителі були витрачені.
Обманщик був обманутий. Змовники були викриті. Смерть, яка поглинає всіх нас, була поглинута перемогою.
Читайте також:
Пізніше Лука розповідає нам, що Ісус “явився їм живим після страждань Своїх багатьма доказами, з’являючись їм протягом сорока днів і говорячи про Царство” (Дії 1:3). Хоча ми не знаємо, коли б це сталося, але, безумовно, їхні розмови повинні були включати пророцтво Ісаї про Страждаючого Слугу, Месію, хоч і мовчазного і веденого “як ягня, якого ведуть на заклання”, також ототожнювали з “багатим чоловіком у своїй смерті” (Ісаї 53:7, 9). Коли Ісус сказав їм це, вони, мабуть, здивувалися. І кожен з них хотів, щоб ми цього не забули.
Автор: Petar Nenadov
