«Скільки ще, Господи?» та «Боже, зламай кістки мого ворога», зараз рівнозначні «алілуя», коли лідери просять про захист і допомогу, нарікаючи на мовчання російських християн.
Місяць тому Тарас Дятлик збирався з друзями та партнерами у Молдові на черговий 10-денний раунд повсякденних семінарських зустрічей. Будучи директором Ради закордонних країн Східної Європи та Центральної Азії, він був провідником стратегії фінансування мережі теологічних інститутів в Україні та Росії.
Три дні потому він відчайдушно рвався назад до Києва. Сім’я Дятлик, як і більшість українських сімей, була під обстрілом російських військ. Єдина річ, що буде пронизувати його безсонні ночі, те, що буде голосніше, ніж сирена – мовчання його російських колег.
«Це не конфлікт, це не ситуація, це не напруга в Україні, це вторгнення, це агресія, це не спеціальна операція», − каже він, використовуючи терміни, які використовує більшість росіян та багато інших обережних прихильників на заході.
Він підкреслив, що Біблія показує важливість точності в мові.
«Справа не в тому, що Авель просто помер або те, що Ісуса зрадили; Юда зрадив Ісуса, Каїн вбив Авеля, − сказав він, − не просто так людина згрішила, Адам і Єва згрішили. Біблійна істина має назву, має причинно-наслідковий ланцюжок».
Зауваження Дятлика були озвучені на онлайн-круглому столі, організовані у четвер українським східноєвропейським теологічним інститутом. Близько 500 прихильників, партнерів та просто доброзичливців зареєструвались на захід «Російсько-українська війна: Євангельські голоси», бажаючи почути, що відбувається на лінії фронту від своїх знайомих християн.
Учасники, щонайменше з 25 країн та 20 штатів США отримали богословські роздуми та перші емоції.
«Нам, українцям, складно залишатися спокійними, коли ми говоримо про те, що відбувається в Україні, − сказав Роман Соловій, директор СЄТІ, який був модератором, − більшість з чоловіків ніколи не плакали так сильно, як за останні три тижні. Ми справді потребуємо вашої допомоги, ваших молитов, та вашого голосу у світі».
Олександр Гейченко, ректор Одеської Богословської Семінарії (ОБС), висловив шок з приводу всього, що відбувається.
«Ми померли разом з вагітною жінкою та її малюком, під час бомбардування пологового будинку. Ми втекли з тими, хто втікав від російських пострілів, сказав він, − все до чого ми звикли, тепер просто пустеля».
ОБС – найстарша з українських євангельських семінарій, яка бере початок історії в 1989 від місцевих зусиль з підготовки проповідників та вчителів недільної школи. Кампус був евакуйований на початку війни, коли українські військові зайняли оборону чорноморського порту.
Але найбільше спантеличила та збентежила Гейченка позиція багатьох російських євангелістів. За тиждень до вторгнення, коли напруга у відносинах з Москвою зростала, він приєднався до спільної заяви богословів-викладачів Східної Європи та Центральної Азії щодо засудження війни та підготовки до неї.
Учасники з Росії відмовились від участі. Вони хотіли загального заклику до молитви про мир.
«Через тиждень наші міста були вражені ракетами і ці колеги почали змінювати свою позицію, − сказав Гейченко, − на жаль, ширше коло російських служителів, євангелістів та інших християн цього не зробили».
«Більшість експертів помиляються, коли кажуть, що це війна Путіна, − каже він, – ні, цю війну підтримує значна частина росіян».
«Великим випробуванням є почуття образи та зради, − сказав Валентин Синій, ректор Таврійського християнського інституту (ТХІ)».
Розташована в Херсоні, в першому великому місті, яке потрапило під російський контроль, семінарія була окупована російською армією. Українська православна церква назвала ці періодично повторювані дії «святотатством».
Валентин Синій навів біблійний приклад, коли Ісус батогом очищав храм від міняйл. «Якщо ми збираємось приховати свій страх, наш гнів за маскою, тоді и будемо діяти як фарисеї, − сказав він, − нам, українцям, потрібно буде прийняти свій гнів і віддати його Господу».
Він розмірковував над історією своєї молодості під впливом менонітів. Але сьогодні Синій молиться прокляттям Девори в 5 главі Суддів над тими, хто не прийшов на допомогу. Прагнучи спрямувати це проти війни, він також молиться, щоб Боже царство ясніше світило у світі.
Іван Русин більш конкретний.
«Хтось сказав, що вираз “Скільки ще, Господи?” такий же духовний як “алілуя”, − сказав він. − Я хочу зробити крок далі та сказати, що я дійшов висновку, що слова “Боже, зламай кістки мого ворога”, такі ж духовні як благословення Аарона».
Як ректор Української Євангельської Богословської Семінарії в Києві, Іван Русин – один із кількох співробітників, які залишились, щоб допомогти своїй громаді. Кампус слугував центром служіння як для сусідів, так і для тих, хто тікав із зон бойових дій.
Коли семінарію обстріляли, а околиці потрапили під контроль Росії, він став жити в офісі Українського Біблійного Товариства.
Він додав, що під час його презентації було чути ракетний вогонь.
«Це повномасштабна неспровокована війна Російської Федерації проти України, ціль якої – повне знищення України», − сказав він.
Він все ще бачить, як Бог працює. Русин вивчає значення служіння втілення. Сусіди обіцяють відвідати кампус, коли війна закінчиться. Біблії роздають як солдатам, так і цивільним.
Він бачить ще більший вплив.
«Війна зблизила українців, − сказав Русин, − якщо церква слідує за Христом, вона послідує туди, де потреба найбільша і там залишається».
Поки що залишається в безпеці Станіслав Степанченко, декан Львівської Богословської Семінарії біля західного кордону України. Кожного дня його семінарія приймає близько 100 людей, які тікають до сусідньої Польщі або Румунії.
ООН повідомляє, що з України прибуло більш ніж 3 мільйони біженців.
«Ми – перше місце, де вони можуть глибоко вдихнути та поїсти, − сказав він, − на наших вулицях не стріляють, але ми бачимо війну в очах біженців».
Координуючи роботу 40 волонтерів, Степанченко погоджується з молитвами прокляття його побратимів. Він молиться 82 та 55 псалмами, бажаючи агресорам потрапити у глибоку смертну яму.
Але його команда знаходить надію у 25 розділі Євангелія від Матфія: «Перехожому Мені дали притулок», − вони нагадують собі про це в кожній дії служіння. Попри це, вони думають про десятки дітей, вбитих під час війни, часто повертаючись до крику Рахилі із Буття.
«Україна плаче за своїми дітьми та відмовляється втішитись, − сказав Степанченко. − Чому Путін робить це? Тому що він може це робити».
Після звернення Володимира Зеленського до Конгресу, президент США Джо Байден назвав Путіна «воєнним злочинцем».
У четвер у Маріуполі обстріляли театр, який слугував прихистком для сотні мирних жителів. Це було зроблено попри два великих написи «ДІТИ», які були намальовані на вулиці. Також постраждав сусідній басейн-комплекс з дітьми та жінка всередині.
Збитки по всій Україні чималі. Наступ росіян застопорився, тому великі міста обстріляли з відстані, релігійні об‘єкти також не застраховані.
Соловій та Гейченко приєдналися до десятків інших священнослужителів та захисників релігійної свободи, щоб засудити збитки завдані 28 церквам, мечетям та синагогам. Круглий стіл з свободи віросповідання в Україні також врахував вбивство 4 православних священників та взяття в полон ще двох (один вже звільнений).
Також CBN повідомили про викрадення однієї з афілійованих працівників допомоги, жінки, на ім’я Валентина.
Звернення круглого столу, підписане також Українським Біблійним Товариством, «Молодь для Христа», лідерами баптистської, п‘ятдесятницької, православної, мусульманської та єврейськими спільнотами, закликало парафії православної церкви, які пов’язані з Москвою, розірвати зв’язки з патріархом російської православної церкви Кирилом.
Таке вже траплялось за кордоном. Церкви Амстердаму та Естонії оголосили про розділення.
Кирило передбачає напружену боротьбу за православ’я в Україні, нещодавнє опитування це підтверджує. До війни українська православна церква мала близько 12 тисяч парафій, а відокремлена православна церква України – близько 7 тисяч, зазначає Eurasia Daily Monitor.
Нещодавнє опитування проведене 8-9 березня, показало, що більш ніж половина парафіян УПЦ виступають за розрив відносин.
Папа Римсько-католицької церкви Франциск та архієпископ англіканської церкви Джастін Велбі продовжують діалог з Кирилом. Окремі повідомлення підкреслювали узгоджену потребу миру та справедливості.
«Церква повинна використовувати мову не політики, а мову Ісуса Христа, − сказав Франциск, − ми пастирі народу, який вірить в Бога, Святу Трійцю».
Тим часом Кирило розповів Welby про те, що політика ведеться з 2014 року, стверджуючи, що українці намагалися репресувати російськомовних людей на окупованому Донбасі. Проблема в тому, що інформація про обидві сторони конфлікту повністю відрізняється.
За словами керівників української євангельської семінарії, багато хто впадає в пропаганду, особливо боляче за співвітчизників-євангелістів у Росії.
«Вони вірять тому, що показують у російських новинах, − сказав Дятлик, − але вони не вірять свідченням християн з бомбосховищ, звалищ, та вулиць, на яких ідуть бої».
Проте він прагнув вшанувати тих, хто протестував проти війни:
«Ми знаємо героїв, які не мовчать, ризикуючи своїми сім’ями та своєю свободою. Ми молимось за них, ми вдячні їм».
На початку березня сотні російських євангельських лідерів підписали відкритий лист із закликом до свого уряду «зупинити це безглузде кровопролиття».
Путін назвав внутрішню опозицію війни «зрадниками» та «покидьками».
Близько 15 тисяч росіян було затримано за антивоєнні протести. Десятки тисяч людей покинули країну з початку війни.
Валерій Антонюк, Президент Союзу Баптистів України, звернувся до християн за кордоном. Говорячи з серця столиці, він сказав, що успіх у Києві опосередковано вплине на Москву.
«Встаньте з нами і за нас у цьому духовному проломі, тримайте щит молитви над Україною, − сказав він. − Сьогодні ми молимось, щоб Бог дозволив нашій країні вистояти та перемогти, а також захистити свободу, яка є важливою для розповсюдження Євангелія в Україні та Росії».
Але окрім заклику до молитви та захисту, лідери євангельської семінарії запропонували шляхи підтримки для необхідної фінансової допомоги.
Гейченко попросив консультацію щодо того, як можна продовжувати богословську освіту в пошарпаних семінаріях. Втративши всі матеріали, крім електронних ресурсів, він запропонував відкрити онлайн-бібліотеки за кордоном для викладачів та випускників.
УЄТС повідомила, що вони готові розпочати онлайн-навчання. ОБС сподівається зробити це до квітня.
Синій порадив виходити за межі теології, оскільки багатьом біженцям доведеться довго залишатися в інших країнах. «Думайте про освіту, − сказав він, − а не тільки про воду та їжу».
Українці повинні організувати своє переміщення, створити школи для своєї молоді, засновувати церкви для своїх сімей. Пастирська турбота повинна бути швидко визначена пріоритетом, оскільки у біженців починає розвиватися почуття провини постраждалого.
Щоб закрити зустріч, Дятлик запропонував теологічне послання, яке за його словами було дуже потрібним в суспільстві постправди.
Першим викликом Сатани було змусити Адама та Єву поставити під сумнів реальність: «Чи справді Бог сказав? Це принесло у світ гріх, вимагаючи Божої ініціативи для зцілення, так само Святий Дух може викрити серця засліплених росіян, − сказав він, − аргументи та докази не допоможуть».
Крім того, занадто багато роботи, а на відпочинок часу замало.
«Сьогодні 22 день війни, − сказав Дятлик, − зараз немає вихідних, ні понеділка, ні вівторка. Ми просто лічимо дні».
Джерело: christianitytoday.com
