Новини археологіїХристиянські новини

Знайдено колодязь Якова, біля якого Ісус розмовляв з самарянкою

Колодязь Якова – глибокий колодязь висічений в скелі. Він розташований недалеко від археологічних розкопок Тель Балата, які вважаються місцем біблійного Сихема (Шхема). Згідно з переказами, цей колодязь, який наповнюється водою з джерела, був викопаний Яковом, сином Ісаака. Поблизу цього місця проходить дорога, по якій колись подорожували патріархи.

В даний час колодязь розташований в грецькому православному монастирі того ж імені в палестинському місті Наблус на Західному березі. Колодязь конкретно не згадується в Старому Завіті; Книга Буття (33:18) говорить, що, коли Яків повернувся в Сихем з Месопотамії, він розбив табір «перед» містом і купив землю, на якій напинув свій намет. Біблеїсти стверджують, що це була ділянка землі, на якій був побудований колодязь Якова.

Колодязь Якова безпосередньо згадується в книзі Нового Завіту від Івана, де записано:

«Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові. Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.». (Євангеліє від Івана 4: 5-6)

У працях паломників йдеться, що колодязь Якова розташовувався в різних церквах, побудованих на тому ж місці протягом довгого часу. До 330 р місце було визначено як те, де відбулася бесіда Ісуса з самарянкою, і, ймовірно, використовувалося для хрещення.
До 384 р тут була побудована хрестоподібна церква, яка згадується в IV ст. в писаннях св. Ієроніма. Ця церква була, швидше за все, зруйнована під час самаритянського повстання в 484 р або 529. Згодом вона була відновлена ​​Юстиніаном і простояла до 720 м і, можливо, до початку IX ст.
Візантійська церква була в руїнах до того часу, коли хрестоносці зайняли Наблус в серпні 1099, на початку XII в. паломники описували колодязь без згадки церкви.
Пізні згадки XII в. говорять про новозбудовану церкву біля колодязя. Першим підтвердив це Теодорих, який писав:
«… Колодязь розташований в півмилі від міста: він знаходиться перед вівтарем церкви, побудованої над ним, в якій монахині присвятили себе служінню Божому. Цей колодязь називається джерело Якова».
У 1860 р місце було отримано грецькою православною патріархією і нова церква, освячена в ім’я св. Фотини Самарітянини, була побудована незабаром після цього.
Землетрус 1927 в Палестині знищив цю будівлю.
Абуна (що означає «батько») Юстин, шановний грецький православний священник в Шхемі, пізніше очолив масштабний проєкт реконструкції храму. Колодязь Якова з того часу відновлений і знаходиться всередині нової церкви, яка відтворює конструкцію церкви періоду хрестоносців. Колодязь знаходиться в крипті церкви на більш низькому рівні.
Біблійна археологія підтверджує події, описані в Біблії і допомагає краще дізнаватися історію стародавнього світу. З роками стає все більш очевидно, що Біблія і наука відмінно доповнюють один одного. Читайте про нові біблійних знахідки археологів, які все більше і більше підтверджують біблійну історію Старого і Нового Завітів.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник та головний редактор "Слово про Слово", видання з християнським корінням. Служить пастором. Його особисте життя відзначається відданістю родині: він є люблячим чоловіком і батьком трьох дочок, що додає йому натхнення у професійній сфері.

Схожі статті

3 Коментарів

  1. “В даний час колодязь розташований в грецькому православному монастирі того ж імені в палестинському місті Наблус на Західному березі.”
    “Землетрус 1927 в Палестині знищив цю будівлю.”
    Такого найменування Святої Землі Ізраїлевої, як “Палестина”, та, відповідно, похідні від нього (“палестинський” тощо) в Біблії геть НЕМА!!!
    Ця – всуціль ШТУЧНА й НАДУМАНА назва виникла вже після ДРУГОГО вигнання вибраного народу з його історичної – Богом обіцяної для нього етнічної батьківщини: “землі Ізраїлевої” (на івриті – “Ерец Ізраель”). Причому, з такою ПІДСТУПНОЮ метою, аби геть ВИТРАВИТИ, ЗНИЩИТИ з людської пам’яті цю Господню обітницю для Свого народу!
    І означає вона – “земля Филистимська”…
    Тобто вона неначе “обґрунтовує” (“легітимізує”) відомі прагнення і наміри радикальних арабсько-ісламських чинників геть знищити незалежну державу Ізраїль. Чи, як вони людожерськи хизувалися й вихвалялися напередодні Шестиденної (червень 1967 р.) війни, “скинути євреїв в море”…
    Й коли ХРИСТИЯНИ, а тим паче – ЄВАНГЕЛЬСЬКІ, вживають цю, за своїм сенсом, АНТИБІБЛІЙНУ назву (“Палестина”, “палестинський”), то вони у – такий спосіб – по суті й змісту, проголошують і стверджують, що Слово Боже (Біблія), мовляв, …”БРЕШЕ” (!!!). Чи, принаймні, що ота – Божа обітниця для Його вибраного народу вже (начебто)… ніяк “НЕ ДІЙСНА” (!!!)
    Мало того. Навіть коли ми цю – сумнівного гатунку – “палестинську” термінологію вживаємо щодо якоїсь частини Святої Землі Ізраїлевої (наприклад, Західного берега Йордану, східного Єрусалима, сектора Газа), то тоді, за суттю, “виправдовуємо” і “узаконюємо” ПОДІЛ, РОЗЧЛЕНУВАННЯ, як каже Сам Господь, що “вони… землю Мою розділили”. І за що Він, коли Його “настане день Господній, великий і страшний”, то – над відповідальними за це беззаконня – “учиню над ними суд” (Іоїл 2:31; 3:2).

  2. Р. S. До речі, історично частиною Святої Землі Ізраїлевої завжди вважався, власне, і східний берег Йордану. І саме так йшлося, скажімо, і в контексті того, як 2 листопада 1917 р. британський уряд опублікував історичну “декларацію Бальфура”.
    Одначе дещо пізніше в Лондоні “передумали” і, штучно відокремивши цей східний берег від решти Святої Землі і заборонивши та розселення єврейських іммігрантів, включили його до складу новоутвореного емірату Трансйорданія (нині – Йорданське Хашимітське Королівство, або просто – Йорданія).
    А далі пішли – поїхали й інші подібні розділення Святої Землі – вже на захід від Йордану. І тут, безумовно, мало важить та обставина, що всі такі факти – так чи інакше – були “зафіксовані” (“закріплені”) в численних міжнародних рішеннях і документах: двосторонніх і багатосторонніх (наприклад, Ліги Націй, ООН тощо). Біблія – Слово Боже і виражена там воля і план-задум Господнього Провидіння є авторитетним документом набагато ВИЩОГО порядку та юридичної сили, ніж усі інші – суто ЛЮДСЬКІ документи, рішення і угоди, разом узяті!!!
    Так що реєстр тих претендентів, що, згідно Іоїл 3:2, можуть потрапити під юрисдикцію та вердикт Божого суда, “великого і страшного”, які “землю Мою розділили”, досить великий і різноманітний…

  3. Й, до речі, цей судний “день Господній, великий і страшний”, на який, як каже й наголошує Господь, “Я зберу всі народи”, неодмінно “настане” якраз “ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима” (Іоїл 2:31; 3:1,2).
    Іншими словами, чекати вже, дуже схоже, лишається не надто багато часу. “Амінь. Так, гряди, Господи Ісусе!” (Одкр.22:20). :)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button