Потурання агресору лише заохочує його. Чи може мирний план, який винагороджує територіальні загарбання — здобуті шляхом вторгнення, звірств, масових депортацій і системного знищення, — взагалі вважатися справжнім миром?
«Без справедливості, — писав Августин у “Про град Божий”, — що таке держави, як не великі банди злочинців?»
Нещодавно представник Ватикану при Організації Об’єднаних Націй, архієпископ Пол Ґаллахер, нагадав Генеральній асамблеї ці давні слова Отця Церкви, додавши, що «жодна особа чи група — незалежно від свого статусу — не має права привласнювати собі повноваження порушувати гідність і права інших людей або їхніх спільнот».
«Тому такі принципи, як рівність перед законом, підзвітність, справедливе застосування закону, поділ влади, правова визначеність, належна правова процедура, запобігання свавіллю, а також прозорість у процесуальних і правових питаннях, мають дотримуватися завжди», — наголосив архієпископ.
Це надзвичайно своєчасне нагадування. Адже запропонований минулого тижня американо-російський план припинення війни в Україні шляхом територіальних поступок навіть не намагається апелювати до справедливості.
Він радше нагадує «банди злочинців», які шукають транзакційних угод щодо рідкісних мінералів для власного збагачення. Бо з якої причини Америка тепер прагне союзу з тим, що попередні адміністрації називали «віссю зла»?
Справедливість — не додаткова чеснота. Вона є самою основою легітимного миру. Коли впливові гравці пропонують завершити війну, змушуючи жертву віддати землю, захоплену насильством, це неминуче породжує серйозні моральні питання.
Америка стрімко втрачає довіру й авторитет. В Україні зараз навіть ходить гіркий жарт: чому у війні, яку Росія розв’язала проти України, першою здалася саме Америка?
Ганьба
Ґаллахер продовжив, цитуючи Папу Лева XIV:
«Тривожно спостерігати, як сила міжнародного та гуманітарного права, здається, більше не є обов’язковою, поступаючись так званому праву сильнішого нав’язувати свою волю без обмежень.
Це негідно нашої людяності, ганебно для всього людства і для лідерів націй. Після століть історії — як хтось може вірити, що воєнні дії приносять мир і не обертаються проти тих, хто їх чинить?»
Справедливість є центральною рисою Божого характеру і основою людського процвітання.
«Праведність і правосуддя — основа Твого престолу» (Псалом 89:14).
Пророк Ісая наполягає: справжній мир неможливий без справедливості:
«Ділом праведності буде мир, а плодом праведності — спокій і безпека навіки» (Ісая 32:17).
Святе Письмо неодноразово застерігає від фальшивого миру, збудованого на утисках уразливих:
«Лікують рану народу Мого легковажно, кажучи: “Мир, мир”, а миру немає» (Єремія 6:14).
Своєчасним нагадуванням є й новий фільм з Расселом Кроу про Нюрнберзький трибунал, який нині йде в кінотеатрах. Він моторошно показує, як небезпечні ідеології та авторитаризм можуть розквітати під оболонкою «нормальності».
Сучасна Америка — де за нинішньої адміністрації було нормалізовано чимало ідей, які раніше вважалися неприйнятними, — аж ніяк не є винятком.
Потурання
Українці не раз зауважували, що нинішній конфлікт бере початок у нездатності вільного світу вимагати від пострадянської Росії повного засудження злочинів комуністичного періоду. Нові російські правителі мали б очистити державу від спадщини тоталітаризму.
Але цього не сталося. Болото так і не було осушене.
Тоді як Західна Німеччина пройшла болісний шлях очищення через Нюрнберг, Радянський Союз — інше тоталітарне чудовисько — не лише не був притягнутий до відповідальності, а й отримав одного з чотирьох суддів трибуналу.
Книга Екклезіаста застерігає:
«Коли вирок за злий учинок не виконується негайно, серце людське сповнюється бажання чинити зло» (Еккл. 8:11).
Безкарний Радянський Союз завоював країни Центральної та Східної Європи.
Потурання агресору лише підсилює його.
Чи може мирний план, що винагороджує територіальні загарбання — здобуті шляхом вторгнення, звірств, масових депортацій і системного знищення — бути справжнім миром?
Короткозорий російсько-американський проєкт, який у деяких колах уже називають «пропозицією дурнів» (за прізвищами ймовірних авторів — Дмитрова К. [Росія] та С. Віткоффа [США]), рано чи пізно призведе лише до нової хвилі насильства та несправедливості.
Захоплення землі є прямим порушенням справедливості, яке Бог недвозначно засуджує:
«Горе тим, хто… загарбує поля й доми та відбирає їх» (Михея 2:1–2).
Писання дуже чітко говорить про відповідальність урядів чинити справедливість.
Мойсей у Повторенні Закону передає Божу заповідь:
«Справедливості, і тільки справедливості тримайся» (Повт. Зак. 16:20).
Пророк Михей застерігав правителів, «які ненавидять правосуддя й перекручують усе, що праве» (3:1–13).
Ще пряміше він писав:
«Чини справедливість, люби милосердя і смиренно ходи перед Богом» (6:8).
Амос також закликав:
«Підтримуйте правосуддя в брамах» (5:15)
і
«Нехай правосуддя ллється, як вода» (5:24).
Тривалий мир не може бути збудований на несправедливості. Якими б привабливими не здавалися швидкі рішення, будь-який мирний план, що винагороджує агресію, нівелює суверенітет або ігнорує відповідальність, буде тим, що пророк Єремія називав фальшивим зціленням.
Без справедливості мир — лише фасад. Глобальна безпека перетворюється на змагання сили, а не права.
Справжній мир для України — як і для будь-якої нації — має бути вкорінений у правді, гідності, підзвітності та справедливості — у тих самих основах Божого престолу.
Читайте також:
