Молодий диявол старому:
– Як ви встигли послати стільки душ в пекло?
Старий диявол:
– Через страх!
Молодий:
– Молодець! І чого вони боялися? Війни? Голоду?
Старий:
– Ні … Хвороби!
Молодий:
– Вони не хворіли? Хіба вони не вмирали? Хіба не було ліків?
Старий:
– …. захворіли. Вони померли. Були ліки …
Молодий:
– Я не розумію…
Старий:
– Випадково вирішили, що єдине, що потрібно зберігати будь-яку ціну – ЦЕ ЖИТТЯ!!!
Вони перестали обійматися… Вони перестали вітати один одного!!! Вони залишили всі людські контакти….
Вони залишили все, що робило людину людиною!
Вони залишилися без грошей. Вони втратили роботу.
Але вони вважали за краще боятися за своє життя, навіть якщо у них не було хліба, щоб їсти.
Вони вірили почутому, читали газети і сліпо вірили всьому, що читають.
Вони відмовилися від свободи.
Читайте також:
Вони більше ніколи не виходили з дому. Вони нікуди не ходили. Більше ніколи не відвідували друзів і рідних.
Весь світ перетворився на величезну в’язницю із засудженими-добровольцями.
Вони все взяли!!! Все це, щоб прожити ще один жалюгідний день…
Вони не жили, вони вмирали щодня!
Забрати їхню жалюгідну душу було занадто легко….
Молодой дьявол старому:
– Как вы успели послать столько душ в ад?
Старый дьявол:
– Через страх!
Молодой:
– Молодец! И чего они боялись? Войны? Голода?
Старый:
– Нет… Болезнь!
Молодой:
– Они не болели? Разве они не умирали? Разве не было лекарства?
Старый:
– …. заболели. Они умерли. Было лекарство…
Молодой:
– Я не понимаю…
Старый:
– Случайно решили, что единственное, что нужно хранить любой ценой – ЭТО ЖИЗНЬ!!!
Они перестали обниматься… Они перестали приветствовать друг друга!!! Они оставили все человеческие контакты…. Они оставили всё, что делало человека человеком!
Они остались без денег. Они потеряли работу.
Но они предпочли бояться за свою жизнь, даже если у них не было хлеба, чтобы есть.
Они верили услышанному, читали газеты и слепо верили всему, что читают.
Они отказались от свободы.
Читайте также:
Они больше никогда не выходили из дома. Они никуда не ходили. Больше никогда не навещали друзей и родных. Весь мир превратился в огромную тюрьму с осуждёнными-добровольцами.
Они всё приняли!!! Всё это, чтобы прожить еще один жалкий день…
Они не жили, они умирали каждый день!
Забрать их жалкую душу было слишком легко…
Клайв Льюис «Совет старого дьявола младшему».
Из книги «Письма Баламута» 1941 г.
