Сексуальне насильство як зброя війни: свідчення з тимчасово окупованих територій України
Останні свідчення вказують на зловживання і сексуальне насильство, вчинене російськими військовими і службами безпеки в окупованих регіонах України, де чоловіки стають основними жертвами цих злочинів.
Джерело: CNN
У серпні 2022 року, наступного дня після Дня Незалежності України, Роман Шаповаленко став свідком жорстокого вторгнення російських сил у його будинок у Херсоні, місті, яке тоді контролювали російські війська. Чоловік розповів про свій страшний досвід у заручниках, де його катували, загрожували згвалтуванням та навіть стерилізацією. Це лише один із численних звітів про сексуальне насильство, яке тепер, за словами правозахисників та українських прокурорів, систематично використовується Росією як метод війни.
За даними різних джерел, у тому числі звіту Ради безпеки ООН, російські війська та служби безпеки систематично застосовують сексуальне насильство як засіб психологічного та фізичного тиску. В інтерв’ю з чотирма чоловіками, які пережили такі злочини, встановлено, що основними методами катувань були електрошоки, примусова нагота і загрози зґвалтування.
Анна Сосонська, українська прокурорка, підкреслила, що такі дії є не лише порушенням міжнародного права, а й свідчать про цілеспрямовану політику Росії щодо застосування сексуального насильства у конфлікті. За її словами, всі зібрані докази чітко свідчать про це.
«Ми бачимо це знову і знову в різних окупованих регіонах. Вони використовують один і той самий метод вчинення сексуального насильства, той самий метод приниження, той самий спосіб, як вони це пояснюють своїм жертвам», – зазначила Анна Сосонська, прокурор України, виконувач обов’язків начальника відділу протидії сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктом, в Україні. Офіс Генеральної прокуратури.
Спостерігачі за правами людини давно повідомляють про нестримне застосування російською міліцією та силами безпеки сексуального насильства щодо ув’язнених і затриманих у Росії. Тепер, схоже, Росія експортує цю практику в окуповану Україну.
В останньому щорічному звіті Ради Безпеки ООН про сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, зазначено, що у 2023 році в Україні було задокументовано 85 випадків, у яких постраждали 52 чоловіки, 31 жінка, одна дівчина та один хлопчик. Окрема доповідь правозахисників ООН, які опитали 60 українських військовополонених чоловіків після їх звільнення, виявила, що 39 постраждали від сексуального насильства під час російського ув’язнення.
Відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), вчинення зґвалтування та сексуального насильства систематичним або поширеним способом вважається злочином проти людства.
За словами українських прокурорів, які розслідують сексуальне насильство та зловживання на ґрунті конфлікту, усі наявні докази вказують на те, що це навмисна тактика, частина способу дії Росії в Україні.
«Це є в кожному регіоні, який був під окупацією. Скрізь, де були дислоковані російські війська, ми бачимо випадки сексуального та гендерного насильства. Суть в тому, що це схоже на російську політику», – сказала Сосонська.
Станом на початок травня в Україні офіційно зафіксовано 293 випадки сексуального насильства, однак, за словами Сосонської, оцінити реальну кількість злочинів, які скоюються, особливо на окупованих територіях, які залишаються недоступними для слідства та прокуратури, неможливо.
Але реальні масштаби сексуального насильства, вчиненого під час війни, можуть ніколи не виявитися. Лише частина жертв схильна висловлюватися, і, за даними ООН, це особливо вірно для чоловіків, деякі з яких спочатку можуть не усвідомлювати, що те, що з ними сталося, було злочином сексуального насильства.
Україна готова до тривалого процесу притягнення винних до відповідальності – захищаючи жертв. З початку повномасштабної війни прокурори Сосонської, а також інші державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування пройшли спеціалізовані тренінги з жертвоорієнтованих підходів, навчилися розпізнавати сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, проводити розслідування та спілкуватися з жертвами. .
Деякі з навчальних програм були надані ООН у відповідь на велику кількість сексуальних злочинів, які сталися під час окупації. Інші здійснюються у співпраці з місцевими неурядовими організаціями та групами підтримки жертв. ООН також виступила співорганізатором телефонної лінії психологічної допомоги, спеціально спрямованої на чоловіків, які постраждали.
Можуть знадобитися роки або навіть більше, поки суди винесуть рішення, а жертви висловляться. Деякі особи, які пережили сексуальне насильство, скоєне армією боснійських сербів під час боснійської війни на початку 1990-х років, лише зараз виступають.
«Деякі вижилі можуть бути готові дати свідчення протягом кількох місяців, для деяких це може ніколи не статися, вони можуть ніколи не бути готовими», — сказала Сосонська.
Вам сподобається:
