Сьогодні 29 вересня – День пам’яті жертв Бабиного Яру
Сьогодні День пам’яті жертв Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту. 29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення.
У День пам’яті жертв Бабиного Яру в Києві презентували аудіовізуальну інсталяцію “Дзеркальне поле”.
На території урочища Бабин Яр відкрили новий меморіал, який дозволить озвучити територію заповідника і сприятиме обізнаності про трагічні події часів окупації Києва у 1941 році.
Захід відвідали представники багатьох конфесій та перші особи держави, зокрема, президент Володимир Зеленський.
- Сьогодні відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту
- 29 вересня 1941 року — початок масових розстрілів у Бабиному Яру
Частина нової інсталяції розташована на дорозі Скорботи (від вулиці Юрія Іллєнка до пам’ятника “Менора”) і на площі біля пам’ятника “Менора”.
У стовпи уздовж Алеї скорботи до пам’ятника “Менори” вмонтовані 32 динаміка, які створюють звуковий коридор з ефектом хору.
З кожної колонки звучать дорослі і дитячі голоси, які перераховують нескінченний список з імен жертв Бабиного Яру.
Інсталяція діятиме 24/7 і вночі крізь ці отвори буде пробиватися світло, створюючи ефект міражу.
Щогодини звучатиме звук, що символізує пам’ять про жертв Бабиного Яру.
За задумом авторів така аудіоінсталляція дозволить відвідувачам заповідника відчути, через які трагічні події пройшов Київ в минулому.
Історична довідка:
З 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб.
Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 чоловік. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.
Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів у 1943 році.
[sc name=”futerblock” ]
