Про українську державність і національну ідентичність

Українська держава проходить муки переродження. Війна, яка триває нині, є екзистенційною – бо це війна за фізичне існування нації і держави. Таке розуміння фізичного виміру війни є вже консенсусним і соціально погодженим.

Водночас неусвідомленим на загал є духовний вимір війни, а відтак її глибинний сенс. Московія напала на Україну з причин НЕ політичних чи територіальних, а з причин історичних і духовних. Московія бажає захопити і вкрасти українське ПЕРВОРОДСТВО. Саме на київських землях почалася державність, саме сюди первинно прийшло християнство і звідси поширилося навкруги. В розумінні Московії і Кремля оволодіти Україною і Києвом означає захопити первородство і привласнити чуже коріння собі. Саме тому розпочалася війна і триває донині…

Україна не обирала шлях війни, але вона гідно прийняла цей виклик. Водночас у тривалому і довгостроковому протистоянні неможливо встояти, ґрунтуючи боротьбу лише на національному патріотизмі. Має бути знайдений більш фундаментальний і всеосяжний сенс.

Усвідомлення історичної і духовної причини війни потрібне для віднайдення глибинного Сенсу української оборони і реконкісти.

Ми цей Сенс формулюємо так:

Українське військо і український народ захищають своє історичне первородство і боронять цитадель християнської цивілізації у Східній Європі.

А відтак Метою під час і після війни має бути:

Переродження і перезаснування оновленої України через повернення до базової ідентичності – християнської. З усіма відповідними наслідками й змінами – звичаєвими, законодавчими, соціальними.

Вектор на досягнення цієї мети вже проглядається в окремих законах і юридичних актах. Але він має бути широко усвідомлений і закріплений у двох базових суспільних наративах.

ДЕРЖАВНІСТЬ

У 2021 році президент України підписав Указ № 423/2021 про встановлення Дня Української Державності і призначення на День Хрещення Руси-України.

«З метою утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, спираючись на історію української державності, яка сягає своїм корінням часів заснування міста Києва та розквіту держави за часів князя Київського Володимира Великого — державотворця, який прийняттям у 988 році Християнства засвідчив цивілізаційний вибір Київської Руси, спадкоємцями якої є… сучасна Україна, дбаючи про благо Вітчизни та боронячи суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України, а також зважаючи на необхідність утвердження історичної справедливості, постановляю відзначати День Української Державності щорічно — у День Хрещення Київської Руси-України…».

Глава держави своїм Указом зафіксував три фундаментальні постулати:
1. Українська державність починається з заснування Києва.
2. Цивілізаційний вибір українською держави здійснений шляхом прийняття християнства у Х столітті.
3. Ідентичність сучасної України назавжди пов’язана з християнським хрещенням.

З цього витікає формулювання Гранд-наративу №1:
Українська державність і українська національна ідентичність витікають з прийняття християнства, залежать від християнської системи цінностей, передбачають необхідність дотримання християнської етики.

ІДЕНТИЧНІСТЬ

З 1 січня 2023 року в Україні діє закон «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності». Організація «Всі разом!» і аналітичний центр Кабінет експертів від самого початку брали участь в його підготовці. Це дозволило за доброї волі парламентських законотворців зафіксувати у ньому положення щодо сімейних цінностей та духовно-моральних виховання як обов’язкових складових української національної і громадянської ідентичності.

Про це зокрема йдеться у статтях:
Стаття 6.3 «Основними суспільно-державними (національними) цінностями України є…: гідність – відстоювання своїх духовно-моральних і державницьких позицій».
Стаття 9.5 «Духовно-моральне виховання здійснюється за такими напрямами…: сприяння утвердженню сімейних цінностей та активне залучення сім’ї до національно-патріотичного виховання».
Стаття 13 Сім’я є суб’єктом відносин у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності та бере участь у формуванні та реалізації державної політики в зазначеній сфері.
Стаття 15 «До повноважень центрального органу виконавчої влади належить… забезпечення здійснення духовно-морального виховання громадян».

З цього витікає формулювання Гранд-наративу №2:
Сім’я – це місце формування української національної та громадянської ідентичності людини. Орієнтація на шлюб, народження дітей і зв’язок поколінь – завдання духовно-морального і національно-патріотичного виховання.

***

Комплексне осмислення цих складових української державності і української національної ідентичності є нашим стратегічним завданням і спільною метою. На це мають працювати освіта, медіа, культура і весь публічний простір. Саме таку політику покликані впроваджувати всі органи влади і інституції громадянського суспільства – на виконання Закону, ухваленого парламентом, і Указу, підписаного президентом. Без цього не відбудеться переродження і перезаснування оновленої Української держави.

Українська державність базується на прийнятті християнства.

Українська ідентичність формується через інституцію природної сім’ї.

Ці постулати мають стати суспільним консенсусом.
У разі відмови від цього процеси національної і державної деградації триватимуть і посиляться, аж поки не настане кінець української історії.
Утім, ми продовжуємо вірити у пророчі слова Поета:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі».

Ми погоджуємося звершувати справу на підставі прямої директиви Основного закону – Конституції України: «Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями».

Вам сподобається:

• Скільки українців вважають державну мову рідною: результати опитування

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!