Преображення Господнє: свято, яке змінює наш погляд на життя
6 серпня християни по всьому світу — і Східної, і Західної традиції — урочисто відзначають Преображення Господнє. Це одне з дванадцяти найбільших свят у християнському календарі, коли віряни згадують момент, коли Христос явив свою божественну славу трьом найближчим учням. У Церковній традиції цю подію називають другим Богоявленням.
Євангельська подія
Троє євангелістів — Матвій, Марко та Лука — розповідають, як Ісус взяв Петра, Якова та Івана і піднявся з ними на високу гору, де, під час молитви, Його обличчя почало сяяти, а одяг став білосніжним. Поруч із Ним з’явилися Мойсей та Ілля, які розмовляли з Христом. Потім учні почули голос із хмари: «Це Син Мій улюблений… Його слухайте!» (Мт. 17:5).
Традиція пов’язує цю подію з горою Тавор, хоча в самих Євангеліях її назва не вказана. Святкування Преображення сягає IV століття, коли імператриця Олена звела на Таворі храм на честь цієї події. Від VI століття празник стає загальним у Східній Церкві.
Богословське значення: сходження і спуск
Євангеліст Матвій починає розповідь про Преображення словами: «Після шести днів». Це не випадковість — ця хронологія навмисно відсилає читача до Мойсея, який чув голос Бога з хмари на Синаї після шести днів очікування (Вих. 24:16). Так само як тоді Бог об’явив Себе, тепер Він об’являє Сина.
Але Преображення — це не лише вершина. Це переддень Голгофи. Після слави — страждання, після світла — хрест. Ісус спускається з гори, щоб іти дорогою страждань до Єрусалима. І учні повинні йти за Ним.
Голос з неба не закликає милуватися світлом — а слухати Сина. Слухати — означає наслідувати, бути поруч у темряві й у світлі, в славі й у болю.
Слово до нас сьогодні
У житті ми теж часто стоїмо на роздоріжжі. Преображення — це момент, який показує, хто ми є і до чого покликані. Ми — улюблені діти Бога, і перед нами — слава. Але дорога до слави лежить через прийняття життя у всій його повноті. Як і Христос, ми покликані не тікати від труднощів, а приймати їх — з вірою, надією і слухняністю Божій волі.
Наше завдання — поєднати нашу хронологію з Божою. Не будувати намети на вершині гори, коли добре, а сміливо спускатися до долини, де є біль, війна, невизначеність — але й надія.
Преображення — це не лише спогад, це запрошення. Запрошення жити, знаючи, ким ми є, і куди веде наш Господь.
