Згрішив, згрішив перед Тобою.
О Боже мій, Ти знаєш все…
Помилуй, зглянься наді мною,
Молюсь, не дам собі спокою,
Аж доки милість не спасе.
В життєвих розкошів просторах
Душі я щастя віднайшов.
Не раз я бачив сльози, горе…
Та все ж ішов життєвим морем…
Ой, як далеко я зайшов…
О Боже, визволи від муки,
Гріха, неправди та біди.
Я визнаю свій гріх великий,
Я блудний син, візьми за руку!
Тримай і Сам тепер веди!
Більше поезії Степана Коханця:
Степан Коханець
