Блог Миколи Романюка

Молімось. Готуймось. Сподіваймось

Мене, як і вас бентежать останні новини та війська сусідньої країни на нашій землі.
Багато можна розмірковувати про те, що буде далі, що станеться, а чого не станеться — та з того мало користі.

«В чому ж я вбачаю користь?», — запитаєте.

У трьох речах.

По-перше, відставте паніку

Зараз у соціальних мережах і медіа, українських та світових неймовірна кількість аналітичної і прогнозуючої інформації, що може служити нагнітанням ситуації. Тому дуже важливо обмежити споживання новин, а також ретельно обирати ресурси. Високе напруження, яке ми всі переживаємо останні два місяці виснажує, дратує і лякає, при цьому нічого не вирішує. Це не може не відображатись на відносинах з близькими та рідними.

Так чи інакше ця військова ситуація знайде своє вирішення, а відносини буде важко віднайти. Не забувайте, що одна з двох найбільших заповідей — любити ближнього, і вона немає поправки на обставини. До речі, ніщо так не допомагає оволодіти страхом, як читання й розмірковування про Бога й молитва до Нього.

По-друге, залишайтеся приготовленим

Приготуватись духовно і морально важливіше, ніж фізично. Внутрішня цілісність і розважливість збудовані на довірі Богу. А ще приготуйте теплі речі, документи, купіть необхідну для вашої родини їжу (рекомендовано в розрахунку на людину на три дні), медикаменти. Дізнайтеся, де найближче укриття. Коли готуєшся, впорядковуй думки, постійно нагадуючи собі про Боже всевладдя. Це крок, який допомагає стерпіти неосяжне для розуму: можливість війни в Україні в ХХІ сторіччі від країни, народ якої називає себе нашими братами.

По-третє, ви потрібні там, де ви є

Ми — багатомільйонна нація і ми потрібні один одному. У кожного крім рідних є сусіди, друзі, співробітники. Звичайно, це вибір кожного, як і де зустрічати цей виклик існування нашої державності. Проте на моє переконання, це саме час визначитися з власною ідентичністю і налаштуватися, щоб служити. Пам‘ятаймо, що «немає більшої любові від тієї, коли життя своє кладуть за своїх друзів» (Івана 15:13).

Я нічого не знаю про війну, проте знав Черчілль. Велика Британія була у важкому становищі, коли війська фашистської Німеччини швидко просувалися Європою і Британія була наступною, проте не володіла ані військовою потужністю Німеччини, ані численною авіацією.

Це був 1940 рік, найтемніша година війни в плані невизначеності й необхідності прийняття важких рішень. І ось що він казав британському народу напередодні війни:

«Я вам пропоную тільки кров, працю, сльози та піт. На нас чекає найважче випробування. На нас чекає багато довгих місяців боротьби й страждань. Ви запитаєте, який наш курс? Я відповім: наш курс у тому, щоб вести війну на морі, на землі та в повітрі, з усією нашою міццю та з усією силою, яку дасть нам Бог; вести війну проти жахливої ​​тиранії, що перевершує будь-які приклади з темної та плачевної історії людських злочинів. Це наш курс. Ви запитаєте, якою є наша мета? Я відповім одним словом: перемога, … бо без перемоги нам не вижити».

І нам як країні не вижити без перемоги, як і без віри в Господа і без самовідданої праці задля перемоги.
Тож помолімося до Того, Хто більший від диктаторів, більший від Черчилля і тримає в руках історію України і всю світову історію – Ісусу Христу.

Дай нам, Господи Ісусе, сили віри і посвяти зосереджуватись на Тобі і Твоїй могутній й незрівнянній силі, довірити Тобі життя і майбутнє, з подякою зустріти кожне випробування, яке допустиш нам прожити. А ще подай нам Своєї мудрості, бажання до єдності і глибоке прагнення вірною працею й боротьбою прислужитися для спільної користі.

«Господи, подай же нам поміч на ворога, людська, бо поміч марнота!» (Псалом 108:13).

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Микола Романюк

Микола Романюк, 45 років, одружений, троє дітей. Вивчав німецьку в Дрогобичі, богослов’я в Одесі. Викладаю у семінаріях та на семінарах, старший пастор в Ірпінській біблійній церкві. Відчуваю своє покликання у тому, щоб пізнаючи Бога і служіння Його людям, допомагати в цьому іншим.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button