На тлі загальнонаціонального повстання християни Ірану перебувають у стані підвищеної небезпеки
Іран переживає наймасштабніші та найкривавіші заворушення з часу Ісламської революції 1979 року. На тлі масових протестів, економічного колапсу та жорстоких репресій з боку влади християнські громади країни опинилися в особливо вразливому становищі.
Країна на межі вибуху
З 28 грудня 2025 року Іран охопили загальнонаціональні страйки й протести. Причинами стали гіперінфляція, постійні перебої з електроенергією та економіка, що фактично перебуває на межі краху. За масштабами насильства нинішні події називають найсерйознішими від часу падіння шахського режиму та встановлення ісламської республіки.
Ситуація настільки напружена, що генеральний прокурор Ірану публічно заявив: будь-хто, хто бере участь у протестах, є «ворогом Бога» і може бути засуджений до смертної кари згідно з іранським законодавством.
Тисячі загиблих і атмосфера страху
Через блокування інтернету та сувору цензуру точні дані встановити складно. Державне телебачення Ірану повідомляє про понад 3 тисячі загиблих. Водночас незалежні джерела та міжнародні медіа говорять про значно більші цифри — понад 10 тисяч убитих.
За словами Лани Сілк із християнської організації Transform Iran, реальні втрати можуть бути ще вищими.
«Поліція стріляє по натовпах без розбору. Люди намагаються чинити опір, але вони беззбройні й практично беззахисні», — зазначила Сілк.
«На вулицях — танки та агресивні озброєні силовики. Людей масово затримують, б’ють, ув’язнюють і вбивають. Чоловіків, жінок, дітей — різниці немає».
За її словами, навіть вихід із дому став смертельно небезпечним: люди бояться йти на роботу, до магазину чи навіть відкривати вікна через ризик бути застреленими.
Особлива вразливість християн
Хоча іранський режим жорстоко поводиться з більшістю населення, християни традиційно зазнають особливо суворих переслідувань. Наразі Іран входить до десятки найнебезпечніших країн світу для християн.
Фактично богослужіння перською мовою (фарсі) заборонені, як і будь-яка християнська література цією мовою.
Офіційно християни становлять менш ніж 1% із приблизно 90 мільйонів населення Ірану. Водночас правозахисники та служіння на місцях переконані, що реальна кількість віруючих значно більша й продовжує зростати.
«Визнані» та «невизнані» християни
Християн в Ірані умовно поділяють на дві групи.
Визнані християни — переважно віряни вірменського та ассирійського походження. Їм дозволено богослужіння етнічними мовами, але вони мають обмежені громадянські права та стикаються з дискримінацією в працевлаштуванні. Водночас вони намагаються уникати контактів із новонаверненими з мусульманського середовища, щоб не наражатися на ще більші ризики.
Невизнані християни — це колишні мусульмани, які прийняли християнство. Саме вони стають основною мішенню режиму. Такі віруючі не мають жодних прав, регулярно зазнають довільних арештів, сфабрикованих звинувачень та показових судів. Їхні громади змушені діяти як підпільні домашні церкви.
Звинувачення у «шпигунстві» та «зраді»
За словами Сілк, іранська влада пов’язує християнство та юдаїзм із США та Ізраїлем і розглядає віруючих як загрозу національній безпеці.
«Багатьох засуджують за звинуваченнями у шпигунстві чи зраді, без жодних реальних доказів», — наголосила вона.
У березні 2025 року троє іранських християн, які перейшли з ісламу, отримали загалом 40 років ув’язнення. Ще у 2019 році тодішній міністр розвідки Ірану відкрито заявляв про створення спеціальних підрозділів для «протидії поширенню християнства».
Підпільна церква, що зростає
Попри переслідування, багато експертів називають Іран країною з найшвидшим зростанням підпільної християнської церкви у світі. Паралельно зростає кількість людей, які переходять до бахаїзму, зороастризму або взагалі відмовляються від будь-якої релігії.
На думку Сілк, нинішній масштаб кризи та насильства настільки великий, що влада тимчасово не має ресурсів цілеспрямовано переслідувати саме християн.
«Зараз усі іранці живуть у небезпечному середовищі», — підкреслила вона.
Погляд у майбутнє
Через блокування інтернету зв’язок із християнами всередині країни залишається вкрай обмеженим. Повідомлення доходять уривками, але вони свідчать про глибоку кризу й відчай.
Водночас Сілк вважає, що майбутня влада Ірану — коли б вона не прийшла — має шанс бути менш репресивною.
«Люди майже 50 років жили під жорстоким гнітом і тепер масово гинуть, намагаючись це зупинити. Але надзвичайно важливо, щоб те, що прийде на зміну, гарантувало свободу та безпеку для всіх громадян, включно з релігійними меншинами», — наголосила вона.
Читайте також:
