Варто замислитись

Картина Альбрехта Дюрера "Руки" історія створення

Багато хто знає картину Альбрехта Дюрера “Руки”. Але мало хто знає історію створення цієї картини. Думаю, що хто не знав Дюрера, запам’ятає цю історію на все життя.
У 15 столітті, в маленькому селі, недалеко від Нюрнберга жила сім’я, в якій було вісімнадцять дітей. Вісімнадцять! Для того, щоб прогодувати таку велику сім’ю, батько, золотих справ майстер, працював по вісімнадцять годин на день. Він працював в ювелірній майстерні, але також брався за будь-яку оплачувану роботу.
Попри майже безнадійне становище, у двох дітей була мрія. Вони хотіли розвивати свій талант в мистецтві, але вони знали, що їхній батько не зможе відправити жодного з них на навчання в Академію в Нюрнберг.
Після довгих нічних обговорень ці два хлопчики уклали угоду один з одним. Вони вирішили кинути монету. Той, хто програв піде працювати в шахти, і на свої заробітки буде оплачувати навчання братові. А потім, коли брат закінчить навчання, він буде оплачувати навчання свого брата, який працював в шахті, продаючи свої роботи, а якщо буде потрібно, то також працюючи в шахтах.
Вони кинули монету в неділю вранці, після церкви.
Альбрехт Дюрер виграв і поїхав в Нюрнберг.
Альберт пішов працювати в небезпечні шахти, і протягом чотирьох років він оплачував навчання брата, чиї роботи в Академії відразу ж стали сенсацією. Гравюри Альбрехта, його ксилогравюри і його картини перевершували навіть роботи багатьох його професорів. До моменту закінчення навчання він вже став заробляти непогані суми за свої роботи.
Коли юний художник повернувся у своє село, сім’я Дюрер влаштувала святковий обід на галявині, щоб відсвяткувати тріумфальне повернення Альбрехта. Після довгого і незабутнього обіду, за яким звучало багато музики і сміху, Альбрехт встав зі свого почесного місця на чолі столу, щоб підняти тост за свого улюбленого брата, який стільки років жертвував, щоб виконати мрію Альбрехта.
Наприкінці своєї промови він сказав: «Тепер, Альберт, мій благословенний брат, прийшла твоя черга. Тепер ти можеш поїхати в Нюрнберг за своєю мрією, і я буду піклуватися про тебе».
Всі повернулись з очікуванням до Альберту, який сидів в іншому кінці столу. Сльози потекли по його блідому обличчю, він похитав головою, схлипуючи і повторюючи: «Ні… ні… ні… ні». Нарешті він встав і витер сльози. Він подивився на обличчя людей, яких він так любив, а потім, піднявши руки до обличчя, м’яко сказав: «Ні, брат. Я не можу поїхати в Нюрнберг. Вже занадто пізно для мене. Подивися! Подивися, що ці чотири роки в шахтах зробили з моїми руками! Кістки на кожному пальці були переламані як мінімум один раз, і нещодавно у мене з’явився артрит в правій руці, що я навіть не можу утримати келих під час тосту, а вже тим більше я не зможу провести красиві лінії на пергаменті або полотні олівцем або пензлем. Ні, брат, для мене вже пізно».

Понад 450 років минуло.
Зараз сотні портретів, малюнків ручкою або срібним олівцем, аквареллю, малюнки вугільним олівцем, ксилогравюри й гравюри на міді висять в кожному великому музеї у світі. Швидше за все, ви знайомі хоча б з однією роботою Альбрехта Дюрера. Може бути, у вас вдома або в офісі також висить репродукція однієї з його робіт.
Щоб хоч якось віддати данину поваги Альберту за всю його жертву, Альбрехт намалював загрубілі руки свого брата, спрямовані в небо.
Він назвав свою сильну картину дуже просто: «Руки».
Але весь світ майже відразу відкрив свої серця цього шедевру і назвав цю картину «Руки молиться».
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!