У гостьовому будинку одного з монастирів висіла табличка: «Наша мета – зробити ваше перебування у нас максимально комфортним. Тому, якщо вам чогось не вистачає, розкажіть про це будь-якому з братів, і він пояснить, як без цього обійтися».
Задоволення – стан не фінансовий, а емоційний, духовний. Думати треба не про те, з чим ми, а про те, з ким ми. Бо те, з ким ми, визначає, хто ми такі. Визначаючи ж себе за тим, із чим ми, ми втрачаємо справжніх себе.
Що, зрештою, ми намагаємося придбати? Образ – те, який вигляд ми матимемо в очах інших? Статус – те, як про нас думатимуть? Вплив? Престиж? Прийняття? Поширений аргумент серед підлітків, які випрошують у батьків новий айфон, такий: інакше зі мною ніхто не дружитиме. Попри марність зусиль, у світі продовжує жити наївна ідея, що дружбу, прийняття і ставлення можна купити за гроші!
Як же не потрапити в пастку жадоби?
По-перше, щоразу, коли ви маєте справу з рекламою, слід пам’ятати, що її завдання – не задовольнити потребу, а створити її. Тоді перегляд реклами навіть стає кумедною розвагою – грою «Знайди підступ». Наприклад (кейс − реальний), ми бачимо самотню людину, що нудьгує, і звучить посил: «Душа бажає свята». І ви погоджуєтеся: так, дійсно це так! У житті не так уже й багато чогось особливого, що можна було б назвати святом. Але тут до героя приходять друзі з ящиком певного сорту пива, і всі стають щасливими! Але в тому-то й підступ, що щастя − не в пиві. І вже не цього бренду, так точно! Але завдання реклами − пробудити у вас занепокоєння: якщо у вас цього немає, ви обділені.
По-друге, не робіть раптових покупок. У нас, наприклад, є правило: збираючись до магазину, складати список того, що збираємося купити. А то ефект супермаркету відомий: з’їздив за хлібцем, повернувся з повним багажником. Магазини сьогодні торгують не товарами, а знижками. Ось і починаєш набирати те, чого не збирався. «Ви не уявляєте, скільки грошей я заощадила своєму чоловікові, − хвалилася одна дама, − адже я не пропускаю жодного розпродажу!». Та розпродажі й влаштовуються-то з метою розкрутити вас на гроші, примусити купити те, чого не збиралися. Але знижка 50 % означає, що ти платиш половину від подвоєної ціни.
Щоб не переплачувати за те, що справді треба, ми вичікуємо знижок на певні товари тривалого зберігання (наприклад, рослинну олію) і запасаємо їх про запас. Але для радикальних покупок слово «раптово» неприйнятне. З кожною новою ідеєю потрібно переночувати, перш ніж вирішити остаточно − чи справді вам це потрібно? Нехай продавець квапить: завтра, мовляв, такої можливості вже не буде. Стрес − не найкращий мотиватор для осмислених рішень. Не буде − значить, не наше. Жили ж ми раніше якось без цього?
Нерідко ми приймаємо за бажання володіти звичайну допитливість – що це таке, як воно працює тощо. Вас щось зацікавило? Уважно вивчіть об’єкт, що привернув вашу увагу. Може, вам більшого й не хотілося? Для задоволення цікавості володіння не обов’язкове. Можна, зрештою, полізти в інтернет, розібратися і заспокоїтися. Не варто уподібнюватися цуценяті, яке кидається на всякі ласощі, які бачить. Як правило, вже за день дитина не згадує про іграшку, до якої тягнулася суто з цікавості.
По-третє, з’ясуйте реальну вартість товару. Не просто відпускну ціну, а те, у скільки вам обійдеться покупка загалом. Скільки коштує транспортування, встановлення, налаштування, обслуговування, амортизація, витратні матеріали? Найчастіше це може потягнути більше, ніж сама покупка.
Читайте також:
Ну, і головне. Будьте абсолютно впевнені: коли наші діти виростуть, вони ніколи не скажуть: «Ох, тату, краще б ти тоді більше працював, і більше мені купував». Вони скажуть: «Краще б ти проводив зі мною більше часу». Це поки наша присутність здається їм само собою зрозумілою, їм цікаві покупки. Але купувати з часом вони зможуть і самі, а ось згаяного спільного проведення часу вже не надолужиш ні за які гроші.
