Чиновники Сполучених Штатів та лідери південних баптистів засуджують російські воєнні злочини
Вашингтон, президент Байден та Палата представників США переконані у скоєнні військових злочинів російським президентом Володимиром Путіним та його військовими.
Джерело: churchleaders.com
«Якщо ці оцінки виявляться вірними, правосуддя вимагатиме відповідальності для злочинців», − сказав лідер етики південних баптистів.
Сполучені Штати посилились після того, як нещодавно з’явилися фотографії на яких зображені сотні тіл українських цивільних, які були вбиті російськими солдатами до виведення військ з Бучі, що біля Києва. Хоча Росія спростувала звинувачення, свідки також повідомили про тортури та ґвалтування російськими військовими.
Брент Лізервуд, виконуючий обов’язки президента Комісії з питань етики та релігійної свободи, сказав Baptist Press: «Занадто часто, коли ведуться війни, невинні жителі потрапляють під перехресний вогонь». Цього тижня, світ зіткнувся з жахливими зображеннями результату цієї ситуації. Більш тривожним є те, що багато з цих фотографій свідчать, що цивільні були запланованими цілями.
«Якщо таке навмисне порушення гуманітарного права сталося, то це є визнанням військових злочинів, − сказав Лізервуд у коментарях, − командири, генерали та лідери, які закликали так діяти, повинні бути притягнуті до відповідальності. Справедливість вимагає цього».
«Поки жахливі зображення посилили заклики до притягнення відповідальності Путіна та його військових, російський президент вже здійснив військові злочини», − заявив професор Джорджтаунського університету Пол Міллер.
Міллер, співробітник Дослідницького інституту ERLC та член південної баптистської церкви у Північній Вірджинії, назвав «повідомлення про звірства в Бучі, на жаль, дуже правдоподібними. У літописах війни, особливо включаючи російські військові історії – такі жахливі речі є звичайними».
Проте, він знаходить це «дивним, коли ми розмовляємо про військові злочини, то приділяємо багато уваги декільком індивідуальним випадкам варварства більш, ніж переважно більшим фактам самої війни, − сказав Міллер в інтерв’ю. − Нам слід пам’ятати, що “агресія” – це військовий злочин за міжнародним правом. Іншими словами, звичайно, Путін – військовий злочинець: він наказав вторгнення в суверенну державу».
Міллер є професором практики міжнародних відносин у школі дипломатичної служби Джорджтаунського університету та колишній член Ради національної безпеки Білого Дому.
Байден вже позначив Путіна, як військового злочинця до того, як світ побачив зображення з Бучі, він повторив цю заяву 4 квітня. «Він військовий злочинець, − сказав Байден репортерам, − ми також збираємо інформацію, ми повинні отримати усі деталі, щоб засудити це».
Через два дні Білий дім оголосив про чергові економічні санкції проти Росії, включаючи і дорослих дітей Путіна.
Сполучені Штати також співпрацювали з союзниками, щоб провести голосування в четвер (7 квітня) на Генеральній асамблеї Організації Об’єднаних Націй, що призвело до виключення Росії з Ради прав людини.
6 квітня Палата представників проголосувала за Закон про стримування та відповідальність військових злочинів за вторгнення в Україну, який наказує президенту звітувати перед Конгресом про спроби адміністрації «збирати, аналізувати та зберігати докази та інформацію щодо військових злочинів» та інших звірств, вчинених Росією під час вторгнення в Україну. Також у законопроєкті позначено, що Палата представників вважає, що російські військові вчинили різноманітні військові злочини.
В іншій палаті сенатор Дік Дурбін, штат Іллінойс, сказав, що 5 квітня він планує представити законопроєкт про притягнення до відповідальності військових злочинців, включаючи заборону на їхній в’їзд до Сполучених Штатів.
В цілому та не тільки в цьому контексті, Міллер сказав, що належна відповідь Сполучених Штатів на військові злочини буде така:
- «Підвищення усвідомлення. Аморально свідомо закривати очі на несправедливість».
- «Переслідування будь-яких військових злочинів, пов’язаних з персоналом США, у судах США та до законодавства США».
- «Перемагайте військових злочинців на полі бою. Це дивно для мене говорити про справедливість або відповідальність за військові злочини поза контекстом війни, в якій вони вчиняють свої злочини».
- «Після війни співпрацюйте з будь-якими розслідуваннями Міжнародного кримінального суду, які не суперечать інтересам чи суверенітету США. Ми не підписували договір Міжнародного кримінального суду (МКС) та не зобов’язані визнавати його повноважень, але також немає особливих причин протистояти йому, якщо особливий випадок не ускладнить наші зусилля для досягнення наших інтересів».
Згідно з даними управління ООН із запобігання геноциду та зобов’язанням захисту, ідея військових злочинів матеріалізувалась приблизно 120 років тому, щоб заборонити конкретні методи війни. Чотири Женевські конвенції 1949 року та їх подальші протоколи в 1977 році в першу чергу стосувались захисту тих, хто не брав участі у війні, повідомляє офіс ООН. За даними ООН, усі члени ратифікували Женевські конвенції 1949 року, але багато положень інших міжнародно-правових договорів вважаються обов’язковими для всіх країн, навіть якщо вони не ратифікували ці угоди.
Визначення військових злочинів охоплює безліч серйозних порушень Женевської конвенції 1949 року та багато інших законів, згідно з римським статутом 1998 року, який заснував МКС, який має юрисдикцію щодо таких злочинів. На відміну від геноциду чи злочинів проти людства, воєнні злочини повинні відбуватися в контексті збройного конфлікту, міжнародного чи ні.
Дії, заборонені згідно з вказівками МКС щодо військових злочинів включають: вбивство, каліцтва, жорстоке відношення, катування, захоплення заручників, навмисне спрямування нападів на мирне населення, навмисне напади на будівлі релігії, освіти, мистецтва, науки, благодійних фондів, історичних пам’ятників чи лікарень; розграбування, ґвалтування, сексуальне рабство, примусова вагітність, будь-яка інша форма сексуального насилля; призов або зарахування дітей віком до 15 років до збройних сил чи груп для подальшого використання їх для участі у бойових діях.
Успіхи МКС у притягненні злочинців до відповідальності може зайняти роки і це не гарантовано. 5 квітня в Гаазі нарешті розпочався судовий процес над відомим лідером суданських військових звірств, скоєних майже 20 років тому проти мирних жителів у регіоні Дарфур.
За даними Associated Press Алі Мухамед Алі Абд-Аль-Рахман визнав себе винним за 31 звинуваченням у військових злочинах та злочинів проти людства. Прокурори кажуть, що він був старшим командиром ополчення протягом кампанії проти повстанців, в результаті якої загинуло 300 000 осіб та переміщенню 2,7 мільйона осіб у Дарфурі, повідомляє АР.
Хоча в березні МКС оголосив про відкриття розслідування військових злочинів в Україні, Міллер переконаний, що суд не зможе притягнути російського лідера до відповідальності.
«0 % шансів, що будь-які російські чиновники постануть перед Міжнародним кримінальним судом за воєнні злочини», − сказав Міллер.
В нього також «змішані почуття» щодо Байдена, який оголосив Путіна воєнним злочинцем.
«Ймовірно, що нам ще доведеться жити з Путіним довгі роки, на жаль, − сказав Міллер, − називаючи його воєнним злочинцем, як би точно це не звучало, це замикає нас у постійній ворожнечі та унеможливлює будь-яке повернення до нормального життя, доки Путін залишається при владі. Це може бути неминучим у цей момент і я розумію, чому багато людей вважають, що ми ніколи не повинні приймати “нормальність” з військовими злочинцями, але, чесно кажучи, ми робимо це постійно в більшій частині світу, що розвивається».
«Робити виняток у справі Путіна, роблячи його військовим злочинцем, якого ми не можемо терпіти, виглядає нерозумно, коли він може тримати світ заручником ядерного шантажу чи енергетичного ембарго. Ставитися до Путіна з постійною, незворотною ворожістю, означає жити в іншому світі – це рівносильно розриву всіх дипломатичних зв’язків та ставлення до нього, як до ворожого бійця перед стріляниною, як за неоголошеною Третьою світовою війною. Ми не повинні йти цим шляхом, якщо нас абсолютно і невблаганно не примушують до цього».
На додаток, до ймовірних військових злочинів, неспровоковане російське вторгнення, яке почалось 24 лютого, призвело до масової кризи біженців. Більш ніж 10,5 мільйонів людей – майже чверть українського населення була переміщена у межах країни чи закордон, як біженці, про це 31 березня повідомило Управління Верховного комісара ООН у справах біженців. За даними УВКБ ООН, близько 13 мільйонів людей потребують невідкладної гуманітарної допомоги по всій Україні.
