Туреччина розташована на одній з найактивніших ліній розломів у світі. З одного боку люди, що живуть там, завжди очікують «по-справжньому великого підземного поштовху». Але незалежно від того, наскільки ви готові до думки про землетрус, ніщо не зрівняється з жахом відчуття того, що земля трясеться і здригається.
Попри свої знання про те, що в цій країні часті землетруси, більшу частину свого життя ми сприймаємо землю під ногами як належне. Але 6 лютого все змінилося в одну мить. Це був не просто «великий поштовх». Протягом 12 годин сталося чотири землетруси силою вище 6 балів за шкалою Ріхтера. Два найгірших із зареєстрованих були силою 7,8 і 7,5 балів.
Цей кошмар зачепив десять провінцій. Безліч міст зруйновано. Наразі повідомляється про смерть понад 33 тисяч осіб − і це число, безсумнівно, зросте. Є так багато приводів для скорботи. Але водночас ми можемо засвідчити про те, що Бог діє через Його дітей. Ось чотири факти, які вам слід знати про Божий народ, що переживає цю трагедію.
1. Божий народ там
У Туреччині проживає не так вже й багато євангельських християн. У районі, де сталися землетруси, є кілька невеликих громад. На жаль, цим віруючим знайома трагедія. Багато хто з них опікувався біженцями, які рятувалися від конфлікту в Сирії протягом останніх 12 років. Також були сильні землетруси в східній частині Туреччини 2011 року (Ван) і 2020 року (Елязиг). Під час різних криз християни вірно надавали допомогу і показували любов Христа. Але вони теж втомлюються.
Багато вірян у цих маленьких церквах особисто постраждали від землетрусу. Деякі втратили близьких. Деякі не можуть повернутися до своїх домівок. Деякі прямують у постраждалі регіони, щоб визволити з-під уламків близьких. Ті, хто самі втомилися, ослабли й борються за виживання, намагаються допомогти іншим у скрутну хвилину.
2. Божий народ піклується про фізичні потреби
Протягом кількох годин після першого землетрусу місцеві християни залишили свої будинки в незачеплених частинах країни й вирушили в постраждалий регіон з одягом і ковдрами. Багато хто відкриває свої будинки, щоб прийняти людей, які втратили дах над головою.
Тим часом ті, хто втратив свої домівки, прямують у безпечніші частини країни в пошуках притулку. Громади розміщують тих, хто вижив, у будівлях своїх церков, намагаючись знайти для них нові будинки. Місцеві пастори прагнуть піклуватися про свою паству і про тих, хто з ними пов’язаний.
Один зі способів, якими церкви та віряни практично служать у постраждалих регіонах, − це роздача супу та води після того, як основні гуманітарні організації пройшли конкретний район або закінчили свій робочий день, але там залишилися голодні люди. Це також символічно вказує на те, що, як ми сподіваємося, це продовжиться після того, як увага ЗМІ згасне − після того, як увага світу переключиться на іншу трагедію. Тут, у Туреччині та в Сирії, вірні слуги трудитимуться для задоволення потреб, які тривають довше, ніж увага всього світу, бо цілий регіон цієї країни потребує відновлення.
3. Божий народ свідчить про Євангеліє
Серед загиблих під руїнами були один пастор і його дружина. Назва його останньої проповіді була «Воскресіння з мертвих». Попри трагічну втрату наших брата і сестри, ми радіємо з того, що зараз вони споглядають лик нашого Спасителя, очікуючи на воскресіння своїх тіл у розраді Його присутності. І хоча цей брат помер, його проповідь Євангелія живе (це відео загальнодоступне в турецьких соціальних мережах).
Прямо зараз трагедія, яку ми бачимо на власні очі, це фізична втрата і горе. Але є ще більша трагедія: більшість із цих тисяч загиблих не були готові зустрітися зі своїм Творцем і Суддею. Нас оточують величезні фізичні потреби, але ця катастрофа нагадує нам про значно вагомішу потребу – потребу в прощенні гріхів і в примиренні з Богом через Христа Ісуса.
Як нагадує нам Джон Пайпер, у Бога є євангельські цілі посеред трагедії. Місцеві віряни не забувають про це. Один християнин, який кілька разів їздив у постраждалі регіони, закликає вірян «давати воду в ім’я Ісуса, молитися в ім’я Ісуса, привозити припаси в ім’я Ісуса і проголошувати Божу любов в ім’я Ісуса».
4. Божий народ трудиться разом
До землетрусу в цьому регіоні вже були політичні та економічні розбіжності. Ця трагедія може об’єднати людей або викликати ще більший розбрат. На жаль, найближчими тижнями й місяцями, найімовірніше, з’являться всілякі звинувачення, що підживлюють недовіру.
Але ми славимо Господа за те, що маленька асоціація протестантських церков у Туреччині працює разом, надаючи допомогу. В одному випадку пастор і його дружина, віруючі в першому поколінні, вже планують проводити групові консультації для громад у постраждалому регіоні. Вони працюють із місцевими пасторами, піклуючись про вірян і навчаючи їх піклуватися про інших найближчими днями.
Далеко не всі зусилля з надання гуманітарної допомоги тут є роботою однієї конкретної громади; насправді, всю цю допомогу надають віряни з різних громад, які разом їздять, разом консультують, разом роздають їжу й ковдри. Церкви, розташовані далі територіально, передають гроші церквам, що знаходяться ближче до епіцентру. І всі, зокрема й у наших церквах, волають у молитві.
Підтримайте у молитві
Ви також можете взяти участь у цій роботі. Спосіб допомогти − це молитва. Павло сказав: «Як поможете разом і ви молитвою за нас, щоб за дар ласки, що нам виявлений багатьма, багато-хто дяку складали за нас» (2 Коринтян 1:11).
Ви можете приєднатися до нас у молитві про розраду посеред болісного горя і про силу в ці виснажливі дні. Ви можете молитися про те, щоб християни працювали разом у єдності та любові, проявляючи щедрість і гостинність так, щоб прославлялося ім’я Боже. Ви можете молитися про те, щоб люди отримували те, чого вони дійсно потребують. І ви можете молитися про те, щоб люди отримували те, чого вони потребують найбільше, − надію на життя через Христа.
