Понад 118 тисяч українців можуть перебувати в Росії без зв’язку із зовнішнім світом — Коордштаб
Росія може утримувати в повній інформаційній ізоляції понад 118 тисяч громадян України. Йдеться про людей, які потенційно перебувають у режимі інкомунікадо — без можливості контактувати з рідними, адвокатами чи зовнішнім світом. У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими наголошують, що такі дії за певних обставин можуть кваліфікуватися як насильницькі зникнення.
Про масштаби проблеми представник Коордштабу Олег Гущин розповів під час презентації дослідження «Насильницькі зникнення та принцип універсальної юрисдикції: можливості кримінального переслідування громадян РФ» в Укрінформі.
У Коордштабі назвали масштаб можливої ізоляції українців
За словами Гущина, нині йдеться більш ніж про 118 тисяч українців та українок, щодо яких існує ймовірність утримання Росією без доступу до зовнішнього світу.
«Ми зараз налічуємо більше 118 тисяч осіб, яких Росія може тримати інкомунікадо. І кожну особу — кожного українця і українку — тримають не один, не два, не три і не п’ять росіян. Це і представники ФСІН, і ФСБ, і прокурорські, і так далі», — заявив представник Коордштабу.
Водночас ця цифра не означає підтверджену кількість людей, щодо яких уже встановлено місце утримання. Формулювання Коордштабу стосується осіб, яких Росія може утримувати в умовах інкомунікадо.
Коли зникнення людини стає міжнародним злочином
Під час презентації окрему увагу приділили юридичній природі насильницьких зникнень.
Гущин пояснив, що ключовою ознакою такого злочину є причетність держави. Йдеться про ситуацію, коли людину позбавляють свободи представники державних органів, їхні агенти або пов’язані з державою структури, після чого приховують її місцеперебування та позбавляють можливості контактувати із зовнішнім світом.
«Тобто, якщо людину викрадає держава — представники держави або її агенти, чи особи, афілійовані з державою — і тримають цю людину без зв’язку із зовнішнім світом, то ця модель і є насильницьким зникненням», — пояснив він.
Для України це питання має не лише гуманітарне, але й кримінально-правове значення: йдеться про можливість встановлювати конкретних виконавців та інших осіб, залучених до системи прихованого утримання українців.
Україна може використовувати міжнародні механізми переслідування
Одним із можливих інструментів для притягнення причетних до відповідальності у Коордштабі називають Міжнародну конвенцію ООН про захист усіх осіб від насильницьких зникнень.
Гущин зазначив, що документ передбачає практичні правові механізми, які можуть застосовуватися проти осіб, причетних до таких злочинів.
Проблемою залишається те, що Конвенцію ратифікувала лише частина держав світу. Проте, на думку представника Коордштабу, навіть наявного кола держав-учасниць достатньо, щоб Україна активніше розпочала міжнародну роботу щодо переслідування причетних росіян.
«Але і цього має бути достатньо, щоб нам усім подумати, як розпочати величезну кампанію щодо притягнення росіян до відповідальності», — сказав Гущин.
Такий підхід потенційно дозволяє створити для підозрюваних ризик затримання не лише в Україні, а й під час їхнього перебування за кордоном.
Правовий тиск може допомогти встановити долю зниклих
У Коордштабі розглядають міжнародне кримінальне переслідування не тільки як спосіб покарання винних. Воно може стати одним із засобів тиску на систему, яка приховує інформацію про українських громадян.
За словами Гущина, активізація справ проти конкретних російських посадовців та інших причетних осіб потенційно може сприяти виведенню частини українців із режиму інкомунікадо та появі інформації про їхнє місцеперебування.
Однак для повноцінного використання міжнародних механізмів Україні необхідно забезпечити відповідну правову основу всередині країни.
«І коли Україна почне активізацію процесу притягнення до відповідальності росіян, то вона буде стикатися з певними нашими ж викликами. Чому? Бо будь-яке насильницьке зникнення має бути криміналізоване в Україні», — наголосив представник Коордштабу.
За його словами, після належної кримінально-правової кваліфікації та відкриття відповідних проваджень Україна матиме більше можливостей для взаємодії з іншими державами, які приєдналися до Конвенції.
Насильницькі зникнення часто супроводжуються іншими злочинами
Представник Офісу генерального прокурора Олександр Кукса звернув увагу, що на практиці насильницьке зникнення нерідко є лише одним елементом ширшого комплексу злочинів проти українців.
Людина може одночасно незаконно утримуватися, зазнавати катувань або примусу до протиправних дій. Саме тому правоохоронцям доводиться розслідувати не один ізольований епізод, а сукупність взаємопов’язаних злочинів.
«Особа ж не тільки зникає насильницьки — її там і катують, і змушують до різних незаконних протиправних дій. Але цьому надається оцінка правоохоронних органів», — зазначив Кукса.
Родини вимагають встановити, де і в якому статусі утримують українців
Представниця об’єднання родин військовополонених «Полон. Інші джерела» Тетяна Нечай наголосила, що сім’ям потрібне не лише юридичне переслідування винних, а передусім інформація про долю близьких.
Вона закликала встановлювати, які саме російські органи ухвалюють рішення про приховування українських полонених, у яких державних системах фіксують дані про них та який юридичний статус їм надають.
На думку Нечай, переміщення, фінансування та утримання великої кількості людей неможливе без відповідного адміністративного обліку. Виявлення таких даних може допомогти простежити долю зниклих і визначити коло відповідальних осіб.
Правоохоронці наголошують на невідворотності покарання
Представник Головного слідчого управління Національної поліції Іван Дулкай наголосив, що розслідування міжнародних злочинів може тривати роками, але тривалість процесу не повинна означати безкарність.
На його думку, для причетних до злочинів проти українців необхідно створити реальний ризик затримання за межами Росії.
«Можливість для них перетнути кордон — це неможливість сховатися на території іншої країни, це ризик бути затриманим і понести заслужене покарання», — наголосив Дулкай.
Таким чином, Україна прагне поєднати пошук та повернення людей із формуванням міжнародної системи відповідальності для тих, хто причетний до їхнього викрадення, приховування, незаконного утримання та інших злочинів.
Читайте також:
