Варто замислитись

Зупинімо сучасну торгівлю людьми

Коли професор Войцех Рошковський написав у своєму шкільному підручнику з HiT, що відокремлення сексу від любові та народжуваності призводить до того, що до нього ставляться як до розваги, а до сфери народжуваності – як до “людського виробництва”, його зустріла хвиля нападок у ЗМІ та судових позовів. Стверджується, що його слова принижують і дегуманізують дітей, зачатих методами екстракорпорального запліднення, та їхні сім’ї. Всупереч усьому, ми були першими, хто взяв професора на свій захист.

Не минуло й одного шкільного семестру, а це страшне видіння з роману Олдоса Хакслі вже стукає в наші двері і вдягається в закон через наш східний кордон.

Німецький біотехнолог Хашем Аль-Галілі представив візуалізацію проекту спеціальної лабораторії для виробництва людини. У ньому ми бачимо величезну кімнату, повну футуристичних капсул, наповнених киснем і амніотичною рідиною, в яких розвиваються маленькі діти. Кожна така лабораторія міститиме 400 штучних маткiв. Науковець стверджує, що в результаті реалізації проекту на світ може з’явитися до 30 000 таких “штучних” людей щороку.

Проект EctoLife також запропонує елітний преміум-пакет, в якому батьки зможуть обирати та редагувати гени своєї дитини ще до того, як ембріон буде імплантований у штучну матку, обираючи колір шкіри, очей та волосся дитини, і навіть її фізичну силу, зріст чи інтелект.

Звичайно, це лише концепція, але дослідники стверджують, що це бачення є максимально реалістичним з точки зору наявних технологій. Залишається вирішити лише етичні, юридичні та соціальні питання. Але незабаром і ці бар’єри можуть залишитися позаду.

У ЗМІ вже з’являються статті, щоб створити громадську підтримку цієї божевільної ідеї. І не лише в іноземних ЗМІ. На сайті Gazeta Wyborcza зазначається, що “хоча сама думка про те, що немовлята розвиватимуться в штучних інкубаторах, може налякати, ця тема варта того, щоб до неї прислухатися”.

А як же тоді закон? Тут теж не буде проблем. Всього через два тижні після публікації візуалізації проекту EctoLife в українському парламенті був зареєстрований законопроект, який забезпечує правову основу для втілення цього моторошного бачення в реальність. Законопроект був поданий членом партії президента Володимира Зеленського “Слуга народу”, і Верховна Рада відправила його на доопрацювання.

Про цей випадок нам повідомили наші друзі з України, з якими ми працювали над створенням філії Ordo Iuris в Україні ще до війни. Коли я отримав цю новину, мені було важко повірити, але, на жаль, це правда. В українському законопроекті йдеться про те, що “дозволяється розвиток ембріонів і виношування плоду людини шляхом ектогенезу – у штучному середовищі поза організмом людини”. У пояснювальній записці його автори прямо посилаються на проект EctoLife, стверджуючи, що “Україна може створити належні умови для розвитку цієї технології”. Автори закону з ентузіазмом стверджують, що “фабрики людей” покращать демографічну ситуацію в Україні. Таке бачення є тим більш реалістичним, що Україна вже є одним з європейських лідерів у сфері сурогатного материнства, яке є незаконним у більшості європейських країн.

Наші українські партнери підозрюють, що закон може бути результатом зовнішнього тиску. На їхню думку, західноєвропейські держави можуть шантажувати українців, ставлячи підтримку України в залежність від впровадження цього та подібних радикальних проектів. Адже нещодавно українських депутатів у такий спосіб змусили ратифікувати ґендерно орієнтовану Стамбульську конвенцію. Деякі українські політики побоюються, що українським виборцям буде представлений проект як необхідний для подальшої інтеграції України до Європейського Союзу. Вони також не виключають, що якщо проект не буде швидко відхилений, він стане паливом для російської пропаганди, яка викривлено зобразить всю Європу як морально збанкрутілу.

Саме тому наші українські колеги звернулися до Ordo Iuris за допомогою в цьому питанні. Ми готуємо аналіз, в якому покажемо, що жодні європейські чи міжнародні норми не зобов’язують Україну запроваджувати такі рішення. Як переконані наші партнери, аргументований голос експертів Інституту “Ордо Юріс”, які знаються на європейському праві, важитиме більше, ніж думки лобістів селекції людини у парламентській боротьбі за відхилення закону. Наш голос також доведе, що в Європі все ще пам’ятають про цінність людської гідності.

Український закон, ймовірно, має на меті стати своєрідним тестом перед спробами запровадити подібне законодавство в інших країнах. Після цього виникли б питання про права “батьків” на виведених дітей, а в польських і європейських судах покупці подали б до суду на селекціонерів за дефектний відтінок очей доставленого потомства, тоді як виробники вимагали б судових рішень про оплату їхніх послуг. Людське виробництво стане повсякденною справою.

Ми не можемо допустити такого приниження вродженої людської гідності. Тому я сподіваюся, що наші думки переконають українських політиків відмовитися від цієї божевільної ідеї.

І наші юристи вже мають досвід успішного переконання політиків у тому, що рішучість у боротьбі з падінням народжуваності має межу, і ця межа – етика.

Нещодавно до нас за юридичною підтримкою звернулися депутати місцевої ради міста Пряшів, які були стурбовані проектом рішення, що передбачав співфінансування процедури invitro з міського бюджету. На запит місцевих депутатів ми передали підготовлений нашими юристами аналіз, в якому вказали на юридичні, медичні та етичні заперечення проти процедури invitro. Деякі депутати, прочитавши наш матеріал, відмовилися від підтримки проекту рішення, а міський голова зрештою зняв його з порядку денного міськради.

Юристи Ordo Iuris також долучилися до прецедентної справи пані Агнешки, яка через роки після застосування методу invitro усвідомила, що жахливим наслідком процедури стало те, що одна з її дітей була заморожена в рідкому азоті. Переживши навернення, вона пообіцяла собі, що, відповідно до вчення Церкви про таку екстремальну ситуацію, вона народить дитину, яка вже зачата і чекає на неї. Однак на заваді стоять недосконалі положення закону. Тому ми юридично підтримуємо жінку, щоб її дитина могла народитися.

Однак це лише частина комплексної біоетичної діяльності наших експертів. Раніше ми вже вживали заходів, щоб зупинити “торгівлю людьми” у сфері комерційного сурогатного материнства, яка вже діє сьогодні. Водночас ми усвідомлюємо, що від біоетичної свідомості молоді залежить, чи стане жахливе бачення виробництва людини на фабриках реальністю. Саме цим темам буде присвячена наступна сесія Академії біоетики Ordo Iuris, відкрита для студентів з усієї країни.

Наша ефективність – це дуже конкретна вартість проведених досліджень, втручань і процесів. Я вірю, що з вашою підтримкою ми зможемо донести до тих, хто приймає рішення, і суспільства в цілому небезпеку цього страшного бачення виробництва людей на замовлення, яке, на жаль, стає все більш і більш реальним.

Створи собі дитину своєї мрії

У грудні на Youtube-каналі німецького біотехнолога Хашема Аль-Гайлі з’явився проект візуалізації фабрики з виробництва людей на замовлення. На кадрах ми бачимо лабораторію з цілими рядами штучних матерів. Вчений стверджує, що проект EctoLife дозволить створити 75 високотехнологічних лабораторій, в кожній з яких буде місце для 400 штучних матерів. Таким чином, лабораторії могли б “виробляти” понад 30 000 немовлят на рік.

Лабораторії будуть працювати повністю на відновлюваній енергії, а вся система буде заснована на штучному інтелекті, який буде стежити за здоров’ям дитини і повідомляти про будь-які потенційні дефекти і захворювання. Це дало б можливість “скасувати вагітність” на будь-якому етапі, подати скаргу і замовити ще одну – цього разу вже здорову – дитину. Однак ризик таких ускладнень був би досить низьким, оскільки запліднення in vitro відбувалося б після детального генного відбору – так, щоб дитина була сумісною із замовленням.

Звісно, буде також додаток для смартфонів. Через нього батьки отримували б усю необхідну інформацію про розвиток дитини. Але не тільки. Вони також могли дивитися “пряму трансляцію” зсередини штучної утроби. Очікується, що пристрій також буде оснащений внутрішніми динаміками, щоб батьки могли розмовляти з дитиною і навіть вибирати плейлист відповідної музики. Завдяки внутрішнім камерам батьки також можуть переміщатися всередині за допомогою технології віртуальної реальності, щоб на власні очі побачити і почути те, що бачить і чує дитина. Крім того, EctoLife також пропонує придбати спеціальний жилет, щоб мати могла відчути, як дитина штовхається. Жилет, звичайно, можна носити родичам і друзям, щоб вони теж могли відчути себе вагітною жінкою.

Нарешті, відео розповідає про елітний пакет, який – за додаткову плату, звісно – дозволить відбирати та редагувати гени до того, як ембріон буде імплантований у штучну матку, щоб дитина була ідеальною. Замовники зможуть обрати колір очей, волосся, шкіри, фізичну силу, зріст та інтелект. Будь-які генетичні захворювання також можуть бути усунені.

Це не вигадка. “Це питання часу”

Це жахливе бачення німецького вченого є лише візуалізацією концепції, але експерти стверджують, що технологічно це цілком реальне бачення. Професор Ендрю Шеннан з Королівського коледжу Лондона каже, що з технологічної точки зору реалізація бачення, представленого в проекті EctoLife, не буде проблемою. Головною проблемою мають стати етичні питання, але це, на думку британського вченого, також лише питання часу, оскільки значна частина етичних дебатів, на його думку, вже позаду – ми їх мали, коли обговорювали етичні аспекти процедури in-vitro.

– Сурогатне материнство є поширеним явищем у багатьох країнах, а метод ектогенезу – це, по суті, просто заміна тіла іншої жінки машиною, стверджує професор Шеннан. Він також запевняє, що молоде покоління не матиме жодних етичних сумнівів, а створення людини поза жіночим тілом – це питання часу.

Також у Польщі існує думка, що виробництво людей на заводах – це непогана ідея.

– Хоча сама думка про те, що діти розвиватимуться в штучних інкубаторах, може викликати жах, але це варто дослідити”, – йдеться в статті на одному з сайтів Gazeta Wyborcza, що описує проект EctoLife.

Українці вже мають законопроєкт

Всього через два тижні після презентації футуристичного бачення німецького вченого в Україні з’явився законопроект, який уможливить його практичну реалізацію. 26 грудня 2022 року в українському парламенті було зареєстровано законопроєкт про внесення змін до Цивільного та Сімейного кодексів України щодо встановлення походження дитини, яка виховується в штучному середовищі поза організмом людини.

“Розвиток ембріонів і виношування плоду людини шляхом ектогенезу в штучному середовищі поза організмом людини дозволяється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я”, – йдеться в проекті українського закону, який, як очікується, набуде чинності через 10 днів після його прийняття і опублікування.

В обґрунтуванні законопроекту його автори з гордістю заявляють, що “Україна досягла статусу одного зі світових лідерів у лікуванні безпліддя за допомогою допоміжних репродуктивних технологій” і стверджують, що саме Україна повинна прокласти шлях до легалізації ектогенезу.

Про цю проблему нас поінформували наші партнери, з якими ми працюємо над створенням філії Ordo Iuris в Україні, і звернулися до нас з проханням допомогти у підготовці юридичних та біоетичних висновків по суті.

Деякі українські політики побоюються, що закон є елементом зовнішнього шантажу, і що від його прийняття може залежати подальша військова підтримка України або навіть питання вступу наших східних сусідів до Європейського Союзу. Тому в нашому аналізі міжнародного права ми покажемо, що Україна – як країна-кандидат на вступ до ЄС – не зобов’язана приймати такі рішення.

Дозволимо народитися замороженій дитині

Гадаю, що бачення виробництва людей на фабриках вас шокує. У Польщі це досі здається немислимим. Однак це не означає, що це нереально. Адже в польських лікарнях вже є тисячі дітей, заморожених у рідкому азоті як “побічний ефект” процедури in-vitro.

До Інституту Ordo Iuris звернулася пані Агнешка, яка через роки після застосування методу in-vitro усвідомила, що жахливим наслідком цієї процедури стало заморожування однієї з її дітей. Переживши навернення, вона пообіцяла собі, що народить зачату дитину. Вона зробила це за порадою богословів, які в таких надзвичайно складних обставинах вказують на обов’язок керуватися благом зачатої дитини та її правом на народження. Однак на заваді стали недосконалі положення закону.

Саме тому юристи Ordo Iuris долучилися до цієї прецедентної справи, надавши жінці необхідну правову допомогу для того, щоб дитина з’явилася на світ. Наразі ми працюємо над заявою до суду про дозвіл на реалізацію ембріона.

Przasnysz відмовляється від фінансування in vitro

Пані Агнєшка, яка сама скористалася процедурою екстракорпорального запліднення, повністю усвідомила її неетичність лише через роки. Тому не дивно, що люди, які ніколи не стикалися з цим методом безпосередньо, не усвідомлюють цього.

Ось чому ми роками говоримо про те, якою насправді є процедура in-vitro і наскільки катастрофічними є її наслідки, і наша робота в цій сфері приносить цілком конкретні плоди.

У грудні до міської ради Пряшева було подано проект рішення про субсидування методу in-vitro з міського бюджету. Цей акт викликав опозицію з боку кількох депутатів, які звернулися до Інституту “Ordo Iuris” за юридичною та біоетичною підтримкою їхньої позиції проти цієї резолюції.

У висновку, надісланому місцевим депутатам, ми обговорили, що метод in-vitro передбачає створення більшої кількості “запасних” ембріонів для того, щоб потім зробити євгенічний відбір тих зачатих дітей, які будуть народжені. Для того, щоб народилася одна дитина, інші повинні бути вбиті. Дослідження, опубліковане Reproductive Biomedicine Online, підрахувало, що близько 2,5 мільйонів людських ембріонів створюються щороку за допомогою процедури екстракорпорального запліднення, з яких народжуються лише близько 500 000 дітей. Крім того, у США до 70 відсотків клінік штучного запліднення пропонують батькам можливість вибору, наприклад, статі дитини, що призводить до необхідності подальшого генетичного тестування та вбивства наступних ембріонів.

Ми також звернули увагу на те, що при використанні методу in-vitro ми часто маємо справу з ситуацією, коли генетичний матеріал походить від анонімного донора, в результаті чого дитина, зачата таким чином, не тільки ніколи не дізнається про свого біологічного батька, але навіть про такі ключові питання, як генетична історія сім’ї.

Після того, як депутати представили аргументи з нашого аналізу, деякі представники місцевої влади, які раніше підтримували проект, відкликали свою підтримку. Зрештою, перед самим голосуванням у міській раді мер міста Празьниш вирішив зняти свою резолюцію з порядку денного.

Це, безсумнівно, великий успіх для захисту людської гідності, який став можливим завдяки нашим експертам та підтримці наших донорів і друзів.

Зупинімо сучасну торгівлю людьми

Раніше ми також брали участь у боротьбі проти комерційного сурогатного материнства. Хоча “наймання” сурогатних матерів за гроші заборонено в більшості європейських країн, на практиці існує багато лазівок, що означає, що навіть у Польщі існують компанії, які пропонують цю послугу самотнім людям або одностатевим парам. Для її виконання залучаються жінки з України, Грузії або Таїланду.

Щороку в Брюсселі проводиться спеціальний ярмарок “Чоловіки, які мають дітей”, де чоловіки з гомосексуальними нахилами можуть “купити” дитину своєї мрії, обравши бажану стать, колір шкіри, волосся чи очей.

Саме тому експерти Ordo Iuris підготували проект Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини, який прямо забороняє платне сурогатне материнство в усіх країнах-підписантах Конвенції – акта міжнародного права, загальновизнаного в усьому світі. Ми також запустили міжнародну петицію до Верховного комісара ООН з прав людини, яку переклали 11 мовами, і до її просування долучилися понад 20 громадських та експертних організацій з Польщі, Чехії, Болгарії, Німеччини, Італії, Нідерландів, Румунії, Словаччини, Іспанії, Сполученого Королівства, США та Франції.

Справи про сурогатне материнство також є частим предметом розгляду в Європейському суді з прав людини. До Страсбурзького суду все частіше надходять скарги на країни, які – всупереч очевидним біологічним фактам – відмовляються визнавати батьківство одностатевих пар, які “купили дитину” у сурогатної матері.

Ми успішно втрутилися у справу двох чоловіків з Ізраїлю, які хотіли надати польське громадянство близнюкам, народженим сурогатною матір’ю в США. Ми також втручаємося у справи двох швейцарців, які вимагають, щоб їхня держава визнала їх батьками дитини, зачатої в пробірці і народженої сурогатною матір’ю, та данської пари, яка уклала договір про сурогатне материнство з українською жінкою. Крім того, ми вже подали три висновки “друзів суду” і одну заяву про допуск до подальших справ про сурогатне материнство.

Ми також досягли успіху у справі Fjölnisdóttir проти Ісландії, в якій суд відхилив позов жінки, яка хотіла бути зареєстрованою як “мати” дитини, народженої сурогатною матір’ю. Цей випадок, до речі, найкраще ілюструє небезпеку, яку несе в собі практика сурогатного материнства. Насправді, унісекс-відносини жінок розпалися невдовзі після усиновлення дитини, народженої сурогатною матір’ю, після чого ісландський суд погодився поширити права опіки на нових партнерів обох жінок. Таким чином, у хлопчика тепер чотири “матері”, але жодна з них не має жодного біологічного зв’язку з дитиною. Крім того, дитина до кінця свого життя не буде знати, хто є її справжнім біологічним батьком, оскільки вона була зачата в процедурі екстракорпорального запліднення, в якій сперматозоїди та яйцеклітини були отримані від анонімних донорів.

Час поставити межу

Коли я отримав повідомлення від наших партнерів в Україні про закон про легалізацію масового “розведення” людей, я спочатку подумав, що, можливо, це якась помилка перекладу. Мені було важко повірити, що українські політики добровільно погодилися на жахливий експеримент, який ще кілька місяців тому здавався нам чистою науковою фантастикою.

На жаль, цей законопроект дійсно з’явився, має підтримку деяких українських депутатів і є доказом того, що якщо ми, як суспільство, не поставимо тверду межу, то похмурі видіння катастрофічних антиутопій можуть незабаром стати реальністю.

Нам потрібно вже зараз створювати масовий рух опору і готувати до цієї боротьби молоде покоління, адже саме від них, не побоюся цього слова, може залежати майбутнє людства. Саме тому, ще в лютому, ми хочемо організувати наступний випуск Академії біоетики Ordo Iuris, на якому ми розглянемо правові та етичні аспекти процедури in-vitro.

Автор: Єжи Кваснєвський 

Ordo Iuris

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button