Ракетний удар пошкодив костел Святого Миколая в Києві: деталі та наслідки

20 грудня під час чергового російського ракетного удару по Києву постраждав костел Святого Миколая — пам’ятка архітектури національного значення. Пошкодження зачепили вітражі, вікна у вежах та характерний готичний елемент храму — кругле вікно-розу.
Джерело: УП Життя
Настоятель костелу отець Павло Вишковський розповів, що внаслідок вибухової хвилі вибито скло у вежах храму та пошкоджено вітражі, включно з великим круглим вікном над входом. На щастя, ліпнина храму залишилась неушкодженою.
“Повилітали вітражі, пошкоджена “роза” — велике кругле вікно у центрі. На вежах теж повибивало скло. Ми зібрали вірян, щоб прибрати наслідки обстрілу, але очікуємо на комісію від Міністерства культури, яка має зафіксувати збитки”, — зазначив отець Павло.
За словами настоятеля, представник Будинку органної музики, який є балансоутримувачем будівлі, вказав на необхідність дочекатися огляду комісії перед початком будь-яких відновлювальних робіт. Попри пошкодження, віряни та священники готові організувати Різдвяні Меси, щоб продемонструвати силу духу та незламність громади.
“Ми запрошуємо всіх на Різдвяну Месу 24 і 25 грудня. Це наша демонстрація незламності. Ніхто і ніщо не зможе вкрасти у нас Різдво”, — підкреслив настоятель храму.
Історія храму
Костел Святого Миколая є одним із двох римсько-католицьких храмів Києва, збудованих до 1917 року. Його було зведено у 1899–1909 роках у неоготичному стилі за проєктом видатного архітектора Владислава Городецького.
З 2009 року храм перебуває в аварійному стані: частини фасаду осипаються, на що неодноразово звертали увагу активісти. У 2021 році в костелі сталася пожежа, після якої Міністерство культури обіцяло передати храм спільноті вірян. Станом на грудень 2024 року передача так і не відбулася.
Попри всі виклики, громада костелу продовжує виконувати свою місію та підтримувати духовний зв’язок серед вірян, навіть у складних умовах війни.
Читайте також:








Война двух оккупантов за право установить диктатуру над личной свободой. Современная ложь лупит ракетами по древней — ничего особенного. Коммунистическое говно сцепилось с христианской мочой. Слава Дарвину, я — атеист, ведь, как известно, атеистов не бывает в окопах. Вот я и не буду там, ибо вы мне одинаково ненавистны и сражаться за вас, говно с мочой, я не намерен. Вы — предатели Согласия, вы — предатели свободного общества. Вы передали людей ради собачьего племени, ради своры. Вы — та самая библейская плесень, из-за которой придётся сжечь весь дом.
https://youtu.be/TTV0IASNSfM?t=49
Чем дольше идёт эта война, тем больше я узнаю для себя нового и интересного. Тем яснее становится, что сострадать и соболезновать в этой войне некому… И если страна превращается в секту, лучше и вовсе не жить в таком дерьме среди безмозглого скота в человеческих шкурах.
Иногда я позволяю себе непозволительную роскошь, живя в этой проклятой стране — становлюсь добрым и милосердным, я даже, иногда, забываю то, почему я стал злым. Но этот “христианский” сайт “великодушно” возвращает мне мою память, превращая меня из пучка одуванчиков обратно в prunus spinosa — в терновник, насильно запихивая моё расслабившееся “я” в оболочку вавилонского Суму-ла-Эля. Молодцы! Теперь моего одиума хватит на вас всех.