Українські діти за кордоном: як зберегти національну ідентичність — виклики, досвід, пропозиції
Четвертий рік війни в Україні змусив мільйони українців шукати безпечного прихистку за кордоном. За даними Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, понад 6,3 мільйона українців отримали тимчасовий міжнародний захист у країнах Європи, ще майже 560 тисяч — за її межами. Серед них — близько 1,4 мільйона дітей шкільного віку. Вони опинилися в іншомовному середовищі, часто розірвані між двома освітніми системами, між домом, який лишився в Україні, і новим життям, яке ще не стало своїм.
Джерело: radiosvoboda.org
Про виклики та можливості збереження національної ідентичності дітей-біженців ішлося під час Міжнародного симпозіуму «Українська освіта за кордоном: місія та візія», організованого Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК) у Львові.
Освіта як інструмент української ідентичності
Суботні та недільні школи — осередки збереження мови, культури, історії — стали важливим майданчиком українізації дітей, які вимушено опинилися за межами Батьківщини. Проте саме вони зараз стикаються з викликами: нестача фінансування, приміщень, кваліфікованих вчителів, мовне середовище, яке витісняє українську, та навіть загроза «русского міра», що маскується під фальшиві українські ініціативи.
За даними дослідження МІОК, українські біженці за кордоном поділяються на дві групи: ті, хто вдома послуговується лише українською, і ті, хто дотримується ситуативної мовної політики — тобто використовують українську, російську або мови країн перебування. Власне, саме у мовному середовищі діти найшвидше адаптуються — і втрачають українську.
Психологи наголошують: формування національної ідентичності відбувається до 12 років. Якщо в родині не культивується українська мова, то нова — наприклад, польська чи німецька — витісняє рідну вже через кілька місяців. Існує загроза, що після повернення в Україну ці діти не зможуть ані вільно говорити українською, ані впізнати свою культурну приналежність.
«Ми не можемо втратити жодну дитину»
Любов Любчик, голова Світової виховно-освітньої ради СКУ, наголосила, що українська освіта за кордоном потребує державного визнання:
«Ми не можемо загубити жодну українську дитину. Маємо зафіксувати у “Законі про освіту” положення про зарахування вчителям стажу за роботу в українських школах діаспори та визнати ці заклади частиною системи освіти України».
Цей виклик уже частково вирішується: у Великій Британії, Німеччині, Польщі, Чехії відбувається акредитація українських шкіл і вчителів. Проте в країнах Південно-Східної Європи, як-от Північна Македонія, досі немає жодного україномовного освітнього центру.
Виклики: російська мова і псевдоукраїнські школи
Окрема загроза — проросійська інформаційна політика, що проникає у життя українських біженців. Як свідчить дослідження, у Німеччині, Чехії та Великій Британії діють так звані «інтернаціональні центри» чи «українські класи» при російських школах. Там нав’язується російська мова і культура, що впливає на ідентичність дітей.
Крім того, більшість європейських освітніх систем визнають російську як другу іноземну мову, а українську — ні. Через це діти змушені обирати російську для навчання, адже вона — легально доступна. Саме тому батьки та освітяни наголошують на важливості акредитації української мови у системах освіти приймаючих країн.
Роль держави і родини
Вплив на ідентичність дитини мають три головні чинники: родина, вчителі та держава. Про це нагадала Лариса Дідковська, психотерапевт і ректор Українського Вільного Університету в Мюнхені.
«Чотири з п’яти поколінь українців, які не народжені в Україні, говорять українською. Це можливо. Але потрібні зусилля батьків, церков, шкіл, вчителів і держави. Особливо сьогодні, коли майже 40% українських батьків за кордоном перебувають у стані емоційного виснаження. Ми маємо не лише вчити дітей, а й підтримувати їх психологічно».
Україна стоїть перед ще одним фронтом — збереженням своєї національної ідентичності серед мільйонів дітей, які вимушено опинилися за межами країни. Від того, наскільки ефективно працюватиме система підтримки україномовних шкіл, психологічної допомоги та акредитації української мови за кордоном, залежить те, чи залишаться ці діти українцями — незалежно від місця проживання.
Читайте також:
