У день великого свята, яке сьогодні відзначають більшість українців − Свята Трійці, хочу розповісти про кілька важливих речей, які актуальні і сьогодні. Сповнення Духом Святим, яке трапилося тоді, дуже актуальне і для нас.
В нашому житті було чимало випадків, коли ми чогось чекали. Можливо, це була робота, можливо – новонароджена дитинка. Незалежно від віку, рівня вашого достатку, нам усім доводилося чекати.
Коли ми чогось чекаємо, то відбувається щось особливе… Просто проведіть експеримент зі своїми дітьми. Домовтеся з ними про щось цікаве. Чи про покупку, чи якусь поїздку і простежте, що з ними відбуватиметься до моменту, коли очікуване стане реальністю.
В очікуванні є якесь передчуття і надія. Ви сподіваєтеся, що отримаєте те, що хочете. Ви сподіваєтеся, що те, на що ви очікуєте варте очікувань.
Розповідають про випадок з одним чоловіком, який займався спортом на воді. У нього був швидкісний катер, і його метою було якомога швидше дістатися фінішу. Одного разу трапилася прикра ситуація, коли він потрапив в аварію. На максимальній швидкості, його човен легенько повернуло і він налетів на хвилю. Від удару човен підняло вгору і розкрутило в повітрі. Чоловіка викинуло з судна і він занурився настільки глибоко, що навіть не мав уяви, де знаходиться поверхня. Йому довелося зберігати спокій і чекати, поки спрацює рятівна жилетка, яка була на ньому. Як тільки він зрозумів, де поверхня, то почав рухатися догори.
Іноді ми опиняємося в ситуаціях, які дуже заплутані, занурюємося у свої проблеми так, що не бачимо з них виходу. Коли це трапляється, нам потрібна зупинка, щоб Бог потягнув нас у потрібному напрямку. Чекати Бога – це не відмовлятися від своїх зусиль. Чекати Бога – це бути під Його командуванням, бути готовим до будь-якого наказу. І це можливість нічого не робити, поки команда не буде дана.
Я не знаю чи був момент, коли ви чекали чогось від Господа. Дуже важко довго чекати, але читаючи текст, який я зараз пропоную, я побачив, що найкращі речі приходять до нас, коли ми слухняні й чекаємо.
Коли настав день П’ятидесятниці
Коли настав день П’ятидесятниці, усі вони були однодушно разом» (Дії 2:1).
День П’ятидесятниці походить від слова п’ятдесят. У єврейській мові це слово шавуот. Цей день наступає через 50 днів після воскресіння Месії. Вперше євреї святкували це свято коли отримали Тору на Синаї, приблизно через 50 днів після виходу з Єгипту. У цей день Господу приносили перший врожай пшениці. Це свято було одним з трьох старозавітних свят, коли люди мали здійснювати паломництво до Єрусалиму з дарами й приношеннями, подія була дуже радісною і на неї сходилося багато людей.
Під час святкування священники приносили 2 хлібини, спечені з квасного хліба. Це єдина жертва, яка мала в собі закваску. Хліби випікалися вже з нового врожаю, і мали з’їдатися священниками під час святкування.
В Біблії закваска завжди асоціюється з недосконалістю і гріхом. Це говорить про те, що хоча ми ще грішні, поки Ісус не повернеться, Бог дає нам завдаток – Духа Свого, Який буде у повноті перебувати на Його дітях вже у Його царстві.
Для учнів, які зібралися в горниці, П’ятидесятниця означала щось інше. Це означало, що їхні очікування закінчилися. Відбулося щось таке, чого вони навіть не могли уявити й це було значно більшим за їхні очікування.
Раптом…
«Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явилися їм поділені язики, наче вогняні, і осіли на кожного з них» (Дії 2:2,3).
Я хочу звернути увагу на слово «раптом!». Божий розклад дуже відрізняється від нашого. Іноді Бог діє повільно, і нам доводиться чекати. Іноді Бог діє миттєво. І ось що трапилося того дня з учнями, коли вони не очікували…
Шум
Шум прийшов з неба і був схожий до сильного вітру. Лука вживає слово, яке перекладається як потужний вітер, буревій, шторм, смерч. Але це не була зміна погоди, це був звук з неба. Коли людина чує щось подібне, вона не може не звернути на це увагу. Це була надприродна Божа дія, яка привертала увагу людей до групи особливих людей. Трапилося щось таке, чого ніхто не міг описати.
Вогонь
Так само несподівано як звук, з’явився і вогонь, наче язики поділені.
Потрібно розуміти, що очевидці того, що відбувалося, ніколи раніше подібного не бачили, і могли описати те, що бачили, лише у порівнянні з тим, що бачили раніше.
Ми не знаємо, як саме виглядали ці язики. Лука порівнює їх з вогнем. Вогонь в Писанні часто порівнюється з діями Святого Духа. Іван Хреститель, коли пророкував про Духа Святого, говорив, що Ісус буде хрестити Духом та вогнем. Також вогонь часто асоціюється з судом і процесом очищення, випробування. Важливо підкреслити, що в проповіді Іван про вогонь говорив лише коли бачив лицемірів, які не хотіли повірити щиро.
Святий Дух діє у житті віруючих, як очисник, вказуючи на гріхи, викриваючи зло, погані мотиви. Але якщо людина не слухає Його, не реагує на Його роботу, то Дух Святий − це вирок і сигнал про суд, який неминуче прийде.
Тут ми бачимо ще одну особливість. Дух осів на кожному, хто був у тій кімнаті. Без виключення. Він злинув як на чоловіків, так і на жінок. Як на молодих, так і на старших. Це важливо, бо і сьогодні Дух Святий сходить на кожного віруючого, а не лише на окремих людей. Саме Він є запорукою успішного християнського життя. Саме Він є рушійною силою служіння і пробудження!
Одна з причин кволого і безплідного християнського життя полягає у тому, що ми не дозволяємо Святому Духу очистити нас, маємо гріхи у нашому серці, які не дають Богу нас використовувати на повну.
Те, що трапилося того дня у горниці стало початком нового досвіду. Учні і до того читали Писання, молилися, до того спілкувалися і навчалися в Ісуса. А тут кожен переживає власний досвід присутності Божої. Вони бачать вогненні язики, чують шум вітру − вони відчувають Божу присутність. І тепер вогонь починає горіти у їхніх серцях.
Коли людина відкриває своє серце перед Богом, тоді Він входить у життя Духом Святим, і така людина починає горіти, світити, бути іншою.
Чи був момент у вашому житті, коли ви на власному досвіді пережили цю особисту присутність Бога? Чи відчували, що ваше серце горить? Чи маєте ви свій досвід спільності з Богом? П’ятидесятниця − це момент відліку, від якого неможливе стало можливим. Бог підійшов до нас ще ближче!
І всі вони наповнилися Духом Святим
«І всі вони наповнилися Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух велів їм промовляти» (Дії 2:4).
Тут Лука відкриває нам ще одну грань того, що трапилося тоді − це сповнення Духом Святим. Так само як будинок наповнився звуком і вогнем, так і вони були наповнені Святим Духом. Те саме трапляється з людиною, коли Дух Святий сповнює її. І коли учні сповнилися Святим Духом, то почали говорити іншими мовами силою Духа. Далі ми читаємо про те, про що вони говорили цими мовами і розповідали про могутні Божі діла. Ми бачимо, що відбувається якесь потужне і незвичне поклоніння Богу, коли до цього приєднуються тисячі людей.
Коли Лука говорить про переповнення Святим Духом, то вживає слово, яке перекладається як повна посудина, з якої переливається через верх. Іншими словами, сповнення Духом Святим стає очевидним, коли через мову людини виливається хвала Богу. Сповнення Духом веде до розмови. Мова не йде про якийсь містичний досвід в несвідомому стані. Учні говорять про великі діла Божі, свідчать про Ісуса, вони задіяні в місії і проповідують людям. Сповнення Духом відбулося для того, щоб говорити з особливою чіткістю, мудрістю і силою та неймовірною сміливістю. Це не те, що відбувається за нашим бажанням чи залежить від наших здібностей чи вмінь. Сповнення Духом Святим, це суверенна Божа робота, коли Дух приходить, щоб надати сили нашим словам.
Лука, розповідаючи про те, що трапилося у день П’ятидесятниці, каже, що це сповнення було виявлене через говоріння іншими мовами. З того, що ми тут читаємо, то мова точно йде про зрозумілі для слухачів мови. Ми бачимо, що тут перераховуються люди, які прийшли з різних провінцій Римської імперії, це могли бути євреї, які жили в розсіянні. Коли людина тривалий час живе в іншій місцевості, вона знає мову, і бували випадки, що люди вже не розуміли рідної єврейської мови.
Ми стаємо свідком дива, коли Господь дає Свого Духа, і у людей з’являються здібності, якими вони не володіли до цього. Читаючи Біблію ми дізнаємося, що Бог є Тим, Ким був вчора, Він таким залишиться і завтра. Бог може те саме робити і сьогодні, якщо Йому це буде до вподоби.
Говоріння мовами в Діях має дуже чітку мету. Це пов’язано з присутністю багатьох народів на святі, яким потрібно було донести чітке і зрозуміле їм слово. Сповнення Духом Святим відбулося для того, щоб учні могли розповісти Євангеліє зрозумілою мовою для усіх людей. Це означає, що Бог хоче, щоб усі народи зрозуміли Його велич і Він готовий творити чудеса, щоб прославитися серед народів.
Сьогодні Бог хоче творити чудеса серед нашого народу. Але Йому потрібні люди, які будуть готові сповнитися Духа Святого, які будуть наповнені Богом, щоб говорити іншим про Його велич.
Якщо ви мало переживаєте чудес у житті, можливо це пов’язано з тим, що ви нікому не говорили про Бога? Ви робите те, що потрібно для виконання Божої волі тут на землі? А вона очевидна − звіщати Євангеліє.
Подумаймо про тих, кому ми можемо розповісти про Євангеліє. Помоліться про те, щоб Господь звів ваші дороги. Моліться, і наповнюйтеся Божим Словом, щоб мати про що казати. Я більш ніж впевнений, що коли ви будете вболівати за Божу місію, Він наповнить вас Своєю силою, наповнить вас Своїм Духом.
Люди з кожного народу
«А в Єрусалимі перебували юдеї та побожні люди з кожного народу, який під небом.
Коли ж стався цей шум, зібрався натовп, і були збентежені, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. Вони в нестямі дивувалися і говорили [один до одного]: Хіба всі ці, які говорять, негалилейці? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? Партянціймідянці, еламітці й ті, хто з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, Фригіїі, Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киринеї, і захожі римляни, юдеї і прозеліти, критяни й араби − чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич! Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути?» (Дії 2:5-12).
Перше, що впадає в око, це те, як Лука описує середовище в якому усе відбулося. В Єрусалимі було дуже багато побожних юдеїв з усіх кінців світу. Всі ці люди прийшли до храму святкувати П’ятидесятницю. Коли вони почули звук, то зібралися біля дому, де були учні. Виглядає так, що це було недалеко. Всі зрозуміли, куди потрібно рухатися. Звук був настільки виразним, що це миттєво зібрало натовп. Ці люди покинули храм і прийшли до того будинку, де були учні Ісуса.
Люди, які зібралися, стали свідками дива. Учні говорили їхніми мовами. Якщо ви десь за кордоном і раптом чуєте свою рідну мову, це негайно приверне вашу увагу, ви неодмінно захочете поспілкуватися і познайомитися. Ви неодмінно побачите того, хто розмовляє вашою мовою.
З того, що ми бачимо, то тут учні не проповідували на площі, а кожен хвалив Бога, і люди це розуміли. Люди чули розповідь про Бога зрозумілою для себе мовою. Вони були приголомшені, бо зрозуміли, що є очевидцями чуда − галилейці розмовляють їхніми мовами. Галилеяни мали свій акцент, який ні з чим не сплутати. Вони виділялися своєю мовою посеред інших. Їхня вимова могла їх видавати навіть тоді, коли вони говорили іншими мовами.
Це показує як Дух Святий працює з нами і через нас. Святий Дух мотивував їх говорити. Коли ми говоримо натхненні Святим Духом, то в цьому процесі все ще ми. Бог використовує наш голос, навіть наш акцент, але промовляє Він. І це великий урок для нас з вами − нам потрібно прославляти Бога, потрібно бути готовими, щоб Господь нас використовував. Нам потрібно говорити людям про Бога і про Його велич. І це приводить людей до покаяння.
Хоч на той момент, коли апостоли говорили і зверталися до євреїв, той факт, що вони розмовляють мовами усіх націй, є знаком того, що Добра Новина − для усіх. Бог хоче об’єднати разом усі народи, щоб вони вихваляли Бога.
Одні дивувалися, інші глузували
«Тож усі дивувалися і, розгублені, говорили одне одному: Що ж це має бути? Інші, глузуючи,
казали, що вони понапивалися вина» (Дії 2:12,13).
Цей текст показує типову реакцію людей на те, що робить Бог. Коли люди бачать прояви Божої сили, це їх дивує, приголомшує. Вони починають ставити собі запитання. Вони розуміли, що щось відбувається, і вони на це мають відреагувати, але як правильно це зробити? І реакція на те, що робить Бог, виявилася двояка. Одні замислилися, шукали відповідь на запитання, що це означає… Тоді, як інші глузували, звинувачуючи учнів в алкогольному сп’янінні. Для цих було все зрозуміло. Їм уже і відповіді не потрібні.
Так відбувається завжди, коли Бог щось робить. Дехто серйозно ставиться, до того і шукає відповіді, хоче переконатися сам. А інші просто насміхаються. Є люди, які бачили Ісуса, які чули про Ісуса. Які бачили, що відбулося, але відмовилися вірити. Це їхнє рішення. Навіть коли рішення відсутнє − це теж рішення. І воно − «ні». Чимало людей, тішать себе тим, що вони в будь-який момент можуть визначитися. Але цей момент постійно відкладають у довгу скриню.
Як реагую я і ви на те, що робить Бог? Невже у житті жодного разу не було чогось, що було під силу лише Богу? Якою була відповідь у вас?
П’ятидесятниця тоді і сьогодні. Що між ними спільного? Яке значення вона має для мене? Учні чекали виконання обіцянки Божої, Святий Дух прийшов і уповноважив їх на діло. Дух Святий робив чудеса, говорив через них… Але не це головне в тексті.
Що найголовніше тут, так це те, що Дух Святий уповноважив церкву виконувати справу Христа тут на землі, поки Він не прийде вдруге.
Норвезький дослідник, Рональд Амундсен, першим виявив магнітний меридіан Північного полюса, і відкрив Південний полюс. Під час однієї з подорожей на Північний Полюс вчений взяв з собою голуба. Коли він нарешті досягнув точки на півночі, то відкрив клітку і звільнив птаха. Голуб тричі покружляв, і попрямував на південь. Подолавши тисячі кілометрів льоду і снігу, голуб дістався додому.
Уявіть радість дружини Рональда, коли вона підняла очі і побачила, як голуб кружляє над будинком. Для неї це означало, що чоловік живий, з ним усе добре. Експедиція успішна. Чоловік скоро повернеться додому.
Те саме трапилося і тут. Ісус воскрес і вознісся на небо, пообіцявши послати Святого Духа. Дух Святий зійшов у день П’ятидесятниці. Ісус дотримав слова. Він завжди робить те, що обіцяє. Тепер учні Ісуса мали постійне нагадування про те, що Ісус живий, і Він переможе. І це є одна з головних ідей сьогоднішнього дня, і потужної надії на завтра. Можливо, ви сьогодні ще не маєте тої твердої надії?
Ви боїтеся свого майбутнього? Можливо, шукаєте на що опертися? Ісус тут і Він не мовчить.
Читайте також:
Три уроки
1. Людям дуже легко Бога зрозуміти неправильно
Учні були з Ісусом, вчилися у Нього. Вони були з Ним, пройнялися Його вченням, але до останнього не розуміли багато чого.
Змінилося усе, коли в їхні самолюбні, амбіційні серця увійшов Святий Дух, і продовжив працювати, змінюючи їх. Ми маємо робити те саме, інакше будемо помилятися і розуміти усе неправильно.
2. Якщо ми розуміємо Бога правильно, світ Його не розуміє
Світ буде насміхатися і чіпляти ярлики, але якщо ми слідуємо за Ісусом, то вони не нас неправильно розуміють, а Самого Бога.
3. Моменти нерозуміння − найкращий момент для благовістя
Коли нас не розуміють, висміюють − це привід, щоб пояснити. Петро зробив це зрозумілою мовою. Він використовував Писання, яке знав напам’ять − він був готовий. Він зробив свою домашню роботу і коли з’явився момент − він був готовий.
