Релігія

Релігійна свобода в Україні під час війни: результати дослідження

На окупованих територіях України становище релігійних громад є важким. Про це свідчать результати комплексної доповіді «Віра під вогнем: досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні», колективної праці Місії Євразії та Інституту релігійної свободи (Україна). У дослідженні висвітлено факти руйнування або пошкодження релігійних споруд, гуманітарну кризу,  перешкоди в служінні та репресивні заходи проти церков.

Джерело: MissionEurasia.org

Особливу увагу в доповіді приділено південним регіонам України вздовж Азовського моря, котрі були окуповані впродовж 2022 (частина Херсонської, Запорізької та Донецької областей). Для дослідження були використані методи особистих інтерв’ю, телефонні розмови та комунікації через захищені канали, збір даних з відкритих джерел.

Руйнування релігійних споруд

Великим викликом для релігійної спільноти є знищення або пошкодження місць, де збиралися віряни. Згідно з даними Інституту релігійної свободи, за 21 місяць повномасштабного вторгнення російські війська повністю знищили або пошкодили щонайменше 630 релігійних споруд. Найбільше руйнувань через обстріли ракетами, дронами та артилерією, також багато будівель зачинені або переобладнані в адміністративні будівлі окупаційної влади.

Найбільше релігійних будівель зруйновано в Донецькій, Луганській та Херсонських областях. На Київщині упродовж спроби росіян захопити столицю зазнали руйнувань 73 релігійні споруди. Війна триває, тому з часом зростає кількість пошкоджених будівель на Харківщині, Запоріжжі та Миколаївщині. Та й навіть у відносно безпечних західних регіонах не обійшлося без руйнувань.

Найбільше від російської агресії постраждали православні храми (загалом щонайменше 246). На другому місці — молитовні будинки євангельських церков (щонайменше 206), також значні обсяги руйнувань Залів Царства Свідків Єгови — загалом 110 споруд.

Усе ж на цих даних важко будувати статистику, бо повітряні тривоги тривають і небезпека руйнування більшої кількості споруд зберігається. Так само постійно оновлюється інформація про захоплення або пограбування чергової церковної споруди.

Виклики для соціального служіння

З початком повномасштабного вторгнення загострилася гуманітарна криза, тому церкви окупованих територій України розпочали соціальне служіння місцевим жителям. Такий досвід для більшості церков уже не перший: християни допомагали постраждалим від війни ще з 2014 року. За цей час сформувалися вже певні волонтерські спільноти та зв’язки. Проте цього разу було складніше.

У перші місяці повномасштабного вторгнення окуповані території могли ще отримувати допомогу з території підконтрольній уряду України. Тоді церкви виявили велику згуртованість і, попри конфесійні розбіжності, разом стали допомагати населенню засобами для виживання. Релігійні громади приймали запити від мешканців окупованих територій, допомагали встановити зв’язок або знаходили рішення для евакуації. Церкви стали своєрідними центрами допомоги, яким довіряли, і це не могло сховатися від зору окупаційної влади.

Тому з початку літа 2022 російські військові почали конфісковувати гуманітарну допомогу на блокпостах, а потім зовсім її заборонили. Це значно обмежило діяльність церков, але не зупинило цілком.

Контроль над церквами

Російські військові розпочали підсилювати свій контроль над релігійними діячами й громадами. Священників та пасторів навіть звинувачували в організації збройних протестів та переховуванні зброї. Російська окупаційна влада особливо націлилась на неправославні громади. Ще однією причиною утисків було використання української мови на богослужіннях. Вилучалась та знищувалась духовна література українською.

З травня 2022 розпочинаються так звані «бесіди-знайомства», або ж допити місцевих релігійних діячів. До деяких громад навіть приходили на служіння, щоб спостерігати за порядком богослужіння. Навіть могли заборонити збори, якщо щось не подобалося. На допитах розпитували про церкву, особливості організації, ставлення вірян до нової влади, спонукали до колаборанства.

Усе ж церкви продовжували діяти, хоч тиск збільшувався. Уже з літа 2022 почали забороняти спільні молитовні зібрання, а відповідальних служителів арештовували. Існують свідчення про утримування пасторів і священнослужителів у складних умовах, катування, погрози їхнім сім’ям. До того ж на релігійні громади зводились наклепи: наприклад, діяльність громад Свідків Єгови взагалі опинилася поза законом, а подекуди екстремістами називалися євангельські християни-баптисти.

Заборона релігійної діяльності

Репресії зростали, і вже в період осені-зими 2022-го й весни 2023 майже всі неправославні громади окупованих територій були позбавлені права на проведення богослужінь.

Ось уривок з одного інтерв’ю свідка подій, члена церкви, котра вже проходила сталінські репресії:

«У суботу церква зібралася на вечірнє богослужіння. У цей час до Будинку молитви зайшли російські військові і заявили, що вони тут розташовуватимуться. Ми як могли намагалися переконати їх, що це церква, дім Божий і цього робити не можна. Але жодні умовляння на них не діяли. Їхній командир сказав, що в них інших варіантів немає, і вони будуть розташовуватися…»

Сумно, але стало ризиковано було проводити навіть домашні служіння, адже персональні дані членів в руках окупаційної влади й будь-якого часу можна чекати облави. До того ж були конфісковані реєстраційні та інші важливі документи, що унеможливлювало ведення діяльності церкви як юридичної особи.

Гоніння на релігійних діячів

Активні служителі в будь-яку епоху гонінь завжди під прицілом, оскільки продовжують служити людям. Так є і зараз. Утиски релігійних діячів відомі ще з 2014, і цікаво, що вони стосуються не лише тих, котрі активні в суспільному житті. Найперше під арешт підпадають жертви пліток та доносів колаборантів про те, що ті нібито мають якісь зв’язки з міжнародними організаціями, релігійними центрами в Україні чи закордоном, або підпіллям. За браком фактів, зазвичай, допитуваних відпускали, але з чітким наказом покинути межі окупованої території. Згідно з даними Інституту вивчення війни станом на квітень 2023 російською владою було вбито або захоплено щонайменше 29 священнослужителів або релігійних діячів.

Типовою є практика провокацій за браком доказів, наприклад, підкидання зброї. Також може здійснюватися тиск на служителів через їхні сім’ї.

Більшість служителів були під вартою від кількох днів до кількох місяців. Наприклад, «Слово про Слово» вже ділилося історією про подружжя Пономарьових, котрі пробули під арештом місяць. Дякувати Богу, тут обійшлося без фізичного насильства, проте є свідчення й жорстоких дій до полонених. Хоч це суперечить нормам міжнародного гуманітарного права, усе ж можна сказати, що репресії проти релігійних діячів посилюються, і служителі — у зоні підвищеної небезпеки.

Читайте також:

Підсумки

Почнемо з того, що релігійні спільноти показали себе корисними в період окупації, змогли багато послужити людям. А отже засвідчили, що церква не є відірваною від суспільних проблем. Окупаційні адміністрації, усвідомивши соціальну значущість церков, розпочали репресійну політику проти них (як виняток: православні громади, котрі перейшли до Російської Православної Церкви). Ситуація зараз не покращується: «неугодним» віруючим заборонено організовувати молитви, орендувати приміщення для служіння. Та й навіть у приватних будинках небезпечно збиратися через стеження та облави.

Як реагувати на таку ситуацію? Автори дослідження «Віра під вогнем. Досліджуючи релігійну свободу в умовах війни в Україні» рекомендують залучати міжнародну спільноту для правового захисту, продовжувати всебічну підтримку церков, котрі підтримують зв’язки та допомагають віруючим окупованих територій. Ще серед ідей — розроблення реабілітаційних програм для тих, хто зазнав фізичних чи психологічних знущань, а також для їхніх родин.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тетяна Дорош

Люблю тексти.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. Прежде чем говорить о рашке , нужно посмореть на себя ! Сколько храмов было захвачено ПЦУ с одобрения зелёной власти ? Сколько храмов стоит закрытыми ? Против скольки священников были сфабрикованы дела о предательстве и на скольких продолжается гонение ? Почему грубо нарушается статья конституции о отделении церкви от государства и государства от церкви ! статья 35 !!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button