В давні часи (ну як в давні, років 100 тому) люди були подібні до склянок, які протягом життя наповнювалися знаннями. В наші дні мозок нагадує радше трубу, через яку проходять “кубобайти” інформації.
І в цьому є певна проблема. Як і у випадку з міським водопостачанням, наш мозок зашлаковується всякою нечистю. Інформація не така нейтральна – вона може бути неправдивою, непотрібною, токсичною, отруйною, засміченою.
Побачити водопровідну трубу в розрізі – видовище не для бридливих. Але чи в кращому стані наш розум після годин споживання соцмереж, відосиків, мемчиків, серіальчиків?
Ви приходите в ресторан і замовляєте, наприклад, рибу і салат. Замовлення принесене і ви починаєте їсти. З рибою все добре – вона гарно запечена, достатньо соковита, має свій смак, підкреслений вдало підібраними спеціями. Треба тільки відділяти кості.
А салат… Те, що щось не так, ви запідозрили ще по запаху. Скуштували – і одразу відчули, як організм запротестував, відмовляючись це їсти.
Ніхто у своєму розумі не буде доїдати зіпсовану їжу, яка є по суті отрутою – «бо люди старались, бо я вже заплатив, бо всі їдять навколо, бо незручно робити зауваження, бо колись це було смачно».
Ми турбуємося за своє тіло: обираємо гарну їжу, рахуємо калорії, навантажуємо його тренуваннями і даємо необхідний відпочинок. А ще одягаємо тіло та прикрашаємо (хтось косметикою, хтось дорогоцінностями, хтось статусним годинником, а хтось – модною зачіскою і агресивним тату́).
Але людина – більше ніж тіло. І фраза «ти є те, що ти їси» ще більш актуальна для нашої душі, ніж для організму.
Варто дотримуватися інформаційної гігієни не менше, ніж гігієни тіла – особливо в час всесвітньої інфопандемії. Як це робити?
- Особисто я намагаюсь зрозуміти – це “риба” чи “зіпсований салат”. «Риба» – це те, що ми їмо, відділяючи кості. Так і фільми, в цілому непогані, можна «споживати» спокійно і обачно, не поспішаючи, роблячи певні висновки і отримуючи при цьому естетичне задоволення. «Зіпсований салат» – щось отруйне і не варте того, щоб в ньому длубатися і знаходити хоча б якусь корисну дрібничку. Потім дорожче обійдеться. Подібний контент претендує на те, щоб отруїти наш світогляд чужими ідеями і змінити нас зсередини.
- Всі дивляться кіно і серіали, і я не є виключенням. Це невід’ємна частина сучасної культури. Але часом варто вже на десятій хвилині сеансу встати і вийти з кінозалу або вимкнути відеопрогравач на своєму гаджеті…
- Прислухатися до рекомендацій авторитетних людей. І навпаки – якщо якесь чудило радить “ось цей серіал” – то це теж показник)))
- Мати баланс між освітнім і розважальним контентом. Надавати перевагу першому – наприклад, не сидіти в YouTube просто так в той час, коли ти маєш пік продуктивності.
- Не просто споживати контент пасивно. Вживати інтерактив – робити конспект, попрацювати над застосуванням, обговорити його з кимось.
- Слово Боже не тільки насичує. Воно має і очищуючу функцію. Важливо тільки розуміти, що якщо цілий день дивитися кіно, а потім десять хвилин читати Біблію – це не сильно допоможе. Тим більше якщо робити це механічно, для годиться. Сильне отруєння потребує інтенсивного лікування.
Є люди, які пристосовуються до культури і «хавають» те, що їм подають, є ті, що підходять з розумом і відмовляються від насправді гнилих речей, а є і ті, хто впливають і формують щось якісно нове – та сама «сіль землі». Цього бажаю і собі, і кожному.
[sc name=”futerblock” ]
