Внаслідок повномасштабної війни в Україні, багато українських родин виїхали до країн Європи, де довелося адаптуватися до нових умов, шкіл, дитячих садків, законів і правил. Однак для деяких сімей ця адаптація стала набагато складнішою через те, що європейські органи опіки відібрали у них дітей.
Джерело: РБК-Україна
Зазначається, що причини відбирання дітей різноманітні: від пропуску занять у школі без вагомої причини до реальних ситуацій насильства. Треба зауважити, що випадки насильства є винятком. Іноді причиною передачі дитини під опіку може бути незнання законів чи непорозуміння.
Причини вилучення дітей з родини та як цього уникнути, розповідається у матеріалі BBC Україна.
За офіційними даними, лише влітку 2022 року було відомо про 240 випадків, коли дітей українських батьків в Європі забрали місцеві служби. В Польщі ця кількість становила 75 дітей, в Італії – 7, у Франції теж 7. Про випадки в Німеччині не надали точних даних, але зазначили, що це не є рідкістю.
За словами дипломатів, більшість дітей вдається успішно повернути до своїх батьків, і у багатьох випадках сім’ї навіть повертаються на батьківщину після таких інцидентів.
Слід відзначити, що побої, сексуальне насильство та інші тяжкі злочини – це скоріше виняток. Найчастіше соціальні служби можуть відібрати дитину з сім’ї з причин, на які в Україні не звернули б уваги.
Забрали дитину через сонливість матері
Доля Олени Родом з Луганська стала однією з таких історій. Вона втікає від не вперше і, переїхавши до Берліна разом із 10-річною донькою, яка має інвалідність, опинилася в складній ситуації. Доньку забрли через неправильне призначення дози антидепресантів Олені, що викликало підозру у співробітників школи та призвело до інтервенції служби захисту прав дітей.
Олена володіє англійською мовою та має досвід роботи в Україні. Вона активно включилася до вивчення німецької мови та спробувала інтегруватися у місцеве життя. Але одного дня сталася непередбачувана подія, яка шокувала Олену.
У листопаді 2022 року служба захисту прав дітей “Югендамт” відібрала її доньку через неправильний рецепт антидепресантів, який було виписано матері під час її періоду депресії. Ця ситуація виникла через занадто сильну сонливість та млявість матері, яку помітили в школі та повідомили службі “Югендамт.”
«Ми спілкувалися вже рік, вони знали, що ми адекватна сім’я, яка приїхала через російську агресію. Вони кажуть, що подумали, що я вживаю наркотики, але вони могли б і запитати про це, перш ніж кудись дзвонити», – згадує Олена.
Олена мала рецепт та підтвердження від лікарів, але цього було недостатньо, щоб переконати “Югендамт.” Доньку відокремили від матері на два місяці, і Олені дозволили бачитися із нею лише під наглядом та у певні дні.
«Нас закривали в кімнаті, як злочинців, і навіть підслуховували. Дівчинка особлива, вона дуже страждала, почався регрес. Вона і так відстає в розвитку, а тут поводилася як немовля, писатися в штани, я просто її не впізнавала. Вона постійно плакала, і навіть зараз боїться спати сама», – зазначає мати.
У Берліні Олена майже не мала знайомих, адже жила у новій країні, де не володіла мовою, і це ускладнило їй ситуацію. Олена вирішила залучити громадські організації та зв’язалася навіть із депутатами Європарламенту. Вона знайшла адвоката, і завдяки його втручанню вдалося повернути доньку ще до судового процесу.
З цієї ситуації минуло вже пів року, але дитина і досі страждає пілся того, що сталося. Дівчинка боїться відпускати свою матір. Олені доводиться відвідувати психотерапевта для підтримки і подолання травм.
Ця історія Олени Родом є лише однією із численних ситуацій, коли українські батьки в Європі зіткнулися із складними ситуаціями, пов’язаними із відібранням дітей службами опіки.
“Коли думаю, що я свою дитину більше не побачу, я не маю сенсу жити”
Тетяна, 49 років, з Львова, опинилася у містечку Вайден в німецькій Баварії разом із своїм 6-річним сином. Чотири місяці вже минули, а вона не може повернути сина, адже німецькі соцслужби лише один раз дозволили їй побачитися з ним. Справа зараз на суді, який має вирішити, чи повернути хлопчика матері.
За словами Тетяни, вона завжди була хорошою матір’ю, і сина забрали через непорозуміння та конфлікт у сім’ї. Між нею та її матір’ю, яка також проживає в Німеччині, виникли складні відносини. Саме мати Тетяни, за її словами, звернулася до соцслужб зі скаргами про насильство з боку доньки, і через це дитину вилучили з сім’ї.
Працівники соцслужби мають сумніви щодо психологічного стану Тетяни та висловлюють підозри, що вона може становити загрозу для фізичного та емоційного стану дитини. Зазначається, що у жінки виникали конфлікти зі своєю матір’ю, але вона виконувала свої обов’язки, як матері адекватно та забезпечувала всі необхідні умови для сина.
Згодом мати Тетяни була направлена до спеціального приймального центру для жінок, які стали жертвами насильства, а її син був переданий на догляд німецькій сім’ї. Протягом трьох місяців мати отримала лише одну коротку можливість побачити свого сина, всього лише протягом 20 хвилин.
«Я два тижні не їла і не спала. Ти в чужій країні, ти не знаєш мови, їхніх законів. Коли думаю, що я свою дитину більше не побачу, я не маю сенсу жити», – розповідає жінка.
Відомо, що суд встановив ряд заходів, серед яких психіатрична експертиза, індивідуальна і сімейна психотерапія з метою вирішення цього конфлікту. Наступне судове засідання заплановане на 30 листопада.
Знущання та сексуальна експлуатація дітей
Закони та причини вилучення дітей з українських сімей за кордоном різноманітні та включають і серйозні кримінальні інциденти.
Польщу шокував випадок жінки з Дніпропетровської області, яка приїхала до Познані разом із своєю родиною, маючи під опікою десятьох дітей у віці від 4 до 16 років.
Річ у тому, що поляки помітили дивну поведінку дітей і, розслідуючи справу, виявили, що прийомна мати довгі роки знущалася, била, морила голодом і сексуально експлуатувала їх. Дітей вилучили з цієї сім’ї, а тепер над їхнім психологічним станом працюють фахівці, а саму матір відправили під суд.
Але це вкрай рідкісні випадки, і причинами для втручання можуть стати навіть незначні порушення. У західних країнах категорично заборонено будь-яке насильство щодо дітей. Наприклад, в Німеччині заборонені будь-які тілесні покарання, завдання психологічної травми та будь-яка поведінка, яка може порушити гідність людини.
Навіть звичайний шум із сусідської квартири, тривалий дитячий плач, а також наявність подряпин чи синців на обличчі дитини можуть викликати схильність до виявлення можливого насильства. В Україні подібні ознаки можуть залишитися непоміченими.
Незнання законів та особливостей соцслужб
Найчастіше проблеми виникають через незнання законів і незрозуміння особливостей функціонування соціальних служб за кордоном. Такі служби, як правило, діють дуже строго та рішуче, коли йдеться про захист прав дитини.
За інформацією, отриманою в українському посольстві у Польщі, однією з найпоширеніших причин вилучення дітей від українських батьків в іноземних країнах є той факт, що опікун був у стані алкогольного сп’яніння. Що цікаво, багато українських батьків не знають, що в Європі існують правила, які забороняють залишати дитину вдома саму без нагляду. На додачу до цього, вікові обмеження, коли дитина повинна бути під постійним наглядом, відрізняються в різних країнах: у Франції та Британії це до 12 років, у Польщі – до 7 років.
Відсутність дитини в школі: як це може призвести до проблем з соцслужбами в Європі
Іншою причиною, яка може призвести до вилучення дитини з сім’ї, є обов’язкове відвідування навчального закладу. Якщо батьки не можуть пояснити відсутність дитини в школі важливими причинами, то адміністрація закладу може звернутися до соціальних служб зі скаргою на батьків, вважаючи, що вони не виконують своїх батьківських обов’язків.
Прикладом цього є ситуація у Швейцарії, коли українка отримала офіційний наказ від місцевої соціальної служби піддатися перевірці на наркотичні речовини через те, що її дитина пропускала школу протягом 15 днів.
Важливо відзначити, що протягом цього часу дитина хворіла на вітрянку, і її мати лікувала її вдома, оскільки не могла записатися до місцевого лікаря. Під час цих 15 днів українка отримувала листи від школи, але некоректно перекладала їх текст. Співробітники соціальних служб відвідали її дім і спілкувалися французькою мовою, але вона злякалася і відмовилася відкривати двері. Ця ситуація призвела до того, що було викликано поліцію, оскільки вони підозрювали, що дитина утримується силою.
Отже, якщо дитина не відвідує школу протягом трьох і більше днів (наприклад, через лікування або подорож), важливо повідомити про це школу. Також зазначається, що відпустка не вважається вагомою причиною для пропуску школи.
Обмеження віку опікунів за кордоном
Ускладнення можуть виникнути, якщо дитину з України вивезли не її батько чи мати, а, наприклад, бабуся, дідусь. Варто зауважити, що в Італії та Франції існують обмеження на вік осіб, які можуть бути опікунами дитини, і цей вік не може перевищувати 65 років.
За поясненнями юристів, в європейських країнах існують правила, що дозволяють вилучити дитину з родини у випадках, коли існують вагомі обґрунтування для цього. Ці правила базуються на Гаазькій Конвенції про юрисдикцію, визнання, виконання та співробітництво у справах батьківської відповідальності та захисту дітей, укладеній у жовтні 1996 року.
Правові наслідки зміни країни проживання
Зміна країни проживання має важливі юридичні наслідки, оскільки особи, які перебувають за кордоном, підпадають під юрисдикцію та закони країни, де вони перебувають.
Звичайно, що вилучення дітей з родини можна було б уникнути, якби сім’ї отримали належну підтримку від країни, в якій вони знаходяться на цей час. Люди також можуть самостійно звертатися до соціальних служб, якщо вони потребують допомоги чи поради.
У разі потреби можна звертатися до українських консульств, адміністрації шкіл чи дошкільних закладів, спілкуватися з іншими батьками та вивчати місцеві закони для кращого розуміння своїх прав та обов’язків.
Читайте також:
Також варто взяти до уваги, що батькам не рекомендується реагувати агресивно на запитання, перевірки та подібні ситуації. Будь-яка агресивна реакція може викликати сумнів щодо психічного стану батьків і призвести до їхнього направлення на консультацію до фахівців.
У випадку вилучення дитини важливо звертатися за допомогою до місцевого українського консульства, офісу Уповноваженого з прав людини, місцевих благодійних організацій та громад, які допоможуть у пошуку перекладача та адвоката для захисту прав батьків і дитини в даній ситуації.
