Росія використовує церкви, соцмережі та громадські організації для впливу на українців у ЄС — дослідження
Росія розгорнула в країнах Європейського Союзу багаторівневу систему впливу на українських біженців, використовуючи церковні громади, соціальні мережі, культурні проєкти та політичні контакти. Такого висновку дійшли автори нового дослідження Інституту національної стійкості та безпеки, які проаналізували механізми поширення проросійських наративів серед українських громад за кордоном.
Джерело: дослідження Інституту національної стійкості.
Мережа впливу працює як єдиний механізм
Експерти стверджують, що російський вплив у Європі не обмежується окремими інформаційними кампаніями. Йдеться про цілісну систему, яка поєднує релігійні структури, громадські ініціативи, освітні та культурні проєкти, цифрові платформи, особисті контакти та політичне лобіювання.
За словами дослідників, усі ці елементи взаємодіють між собою та підсилюють один одного, створюючи довготривалий інформаційний і психологічний вплив на українців, які вимушено залишили батьківщину через війну.
Церковний фактор назвали ключовим
Одним із головних інструментів такого впливу автори дослідження називають релігійне середовище.
Після переїзду до іншої країни багато українців шукають підтримки, спілкування та допомоги саме в церковних громадах. Саме тому, на думку дослідників, Російська православна церква залишається одним із найефективніших каналів комунікації з частиною українських біженців.
У таких громадах людям часто пропонують психологічну підтримку, юридичні консультації, допомогу перекладачів та соціальний супровід. Водночас дослідники застерігають, що під виглядом українських чи нейтральних організацій іноді можуть діяти структури, пов’язані з громадянами Росії або проросійськими середовищами.
Telegram став головним майданчиком дезінформації
Особливу роль у поширенні проросійських меседжів відіграють цифрові платформи.
Дослідження показало, що Telegram сьогодні залишається одним із наймасовіших інструментів впливу на українців за кордоном. Саме через мережу каналів та чатів поширюються повідомлення, спрямовані на підрив довіри до України та її партнерів.
Серед найпоширеніших тез, які фіксували аналітики:
- «Україна не дбає про своїх громадян»;
- «Захід втомився підтримувати Україну»;
- «Українці та росіяни мають спільну історичну долю»;
- «Повернення додому не має перспектив».
За даними авторів дослідження, протягом першого кварталу 2026 року кількість таких дезінформаційних повідомлень суттєво зросла порівняно з минулим роком.
Для різних поколінь використовують різні підходи
Соціологи зазначають, що російські інформаційні кампанії адаптуються під конкретні вікові групи.
Молодь найчастіше отримує маніпулятивний контент через TikTok, меми, відеоролики та ігрові спільноти. Через розважальний формат поширюються повідомлення про байдужість політики, недовіру до державних інституцій або безперспективність громадської активності.
Для людей середнього віку акцент робиться на темах соціальної несправедливості, труднощів адаптації за кордоном та мобілізації.
Старше покоління частіше стикається з впливом через телевізійний контент, релігійні громади та ностальгічні розповіді про радянське чи спільне історичне минуле.
Найактивніше мережа діє в Італії та Німеччині
Згідно з результатами дослідження, найбільш розгалужена інфраструктура російського впливу зафіксована в Італії та Німеччині.
Саме там функціонує значна кількість релігійних громад, пов’язаних із Російською православною церквою, а також активно використовуються культурні й інформаційні проєкти.
Натомість найнижчий рівень такого впливу дослідники відзначили в Польщі. Це пояснюється близькістю мов і культур, високою інтегрованістю українців у місцеве суспільство, а також розвитком українських релігійних та громадських ініціатив.
Дослідники закликають до комплексної відповіді
Автори дослідження наголошують, що протидія російському впливу не може обмежуватися блокуванням окремих ресурсів чи інформаційних майданчиків.
На їхню думку, ефективною може бути лише системна робота, яка поєднуватиме підтримку українських громад за кордоном, розвиток власних інформаційних ресурсів, культурних проєктів та мереж духовної опіки для біженців.
Читайте також:
