Найсерйозніша ескалація конфлікту між Ізраїлем та Палестиною за останні десятиліття залишає світ в нерозумінні що лежить в основі цього протистояння і чому воно таке непримиренне? Які історичні корені та сучасні фактори підтримують цю нескінченну ворожнечу?
Історичне підгрунтя
Конфлікт між Ізраїлем та Палестиною має глибокі історичні коріння, що сягають від заснування Ізраїлю у 1948 році. Палестинці — араби, що проживають на цих землях, вважають їх своєю відчуженою територією.
Претензії обох сторін базуються на тисячолітній історії. Євреї аргументують свої права біблійними текстами, в той час, як араби стверджують, що є корінним населенням.
Після Першої світової, землі Палестини опинилися під контролем Британії. Захід потім сприяв єврейській імміграції, що викликало арабський опір. З часом, відмова Британії від мандату спровокувала новий етап конфлікту.
В 1947 році ООН підтримала поділ Палестини на дві держави. Але реакція арабів була ворожою, та вони розпочали війну проти новоствореного Ізраїлю, залучивши інші арабські країни. В результаті, Ізраїль утримав більшість територій, під час якої понад 700 тисяч палестинців стали біженцями.
Чому Ніхто Не Задоволений?
Шестиденна війна 1967 року стала ключовим моментом у формуванні нинішнього поділу територій. Після цієї війни Ізраїль зайняв Західний берег та Сектор Гази. Це саме ті території, де нині проживає палестинське населення і які мають стати частиною новоствореної держави Палестини.
Ізраїль також зайняв Голанські висоти й Синайський півострів, але останній був повернутий Єгипту. Голанські висоти залишаються точкою протиріч між Ізраїлем та Сирією.
Західний берег, формально під владою Палестини, насправді контролюється Ізраїлем. Ізраїльські війська тут постійно присутні й обмежують рух палестинців, а також розширюють єврейські поселення, витісняючи арабське населення.
Сектор Гази, своєю чергою, контролюється радикальним угрупованням ХАМАС, яке веде непримиренну війну проти Ізраїлю з метою повного вигнання євреїв з регіону.
Нинішній поділ територій не задовольняє жодну із сторін: Ізраїль стикається з терористичними загрозами, а палестинці відчувають обмеження у власних правах та свободах. Ситуація ускладнюється міжнародними рішеннями та нерозробленим статусом обох територій. Це робить перспективи мирного врегулювання дуже невизначеними.
Чому Єрусалим є ключовою точкою конфлікту між Ізраїлем та Палестиною?
Протистояння між Ізраїлем та Палестиною часто починається в Єрусалимі, як це сталося 10 травня після сутичок на Храмовій горі. Єрусалим стоїть на границі між Ізраїлем та Західним берегом і є домівкою для релігійних святинь обох народів. Це робить його ключовою метою для обох сторін.
Ізраїль оголосив місто своєю столицею в 1950 році та переніс туди урядові установи. Після Шестиденної війни в 1967 році, Ізраїль анексував і східну частину Єрусалима, яку ООН вважає окупованою територією.
Ситуацію ускладнило рішення Дональда Трампа у 2017 році визнати Єрусалим столицею Ізраїлю. Це викликало обурення не тільки з боку палестинців, але і в арабському світі загалом.
Читайте також:
Хто ключові гравці в конфлікті між Ізраїлем та Палестиною
Адміністрація президента США Джо Байдена виразно демонструє підтримку Ізраїлю. У розмові з прем’єр-міністром Беньяміном Нетаньягу, Байден заявив, що “Ізраїль має право захищатися”.
ООН і Євросоюз, хоч і закликають до миру, однак засуджують ракетні обстріли ізраїльських міст з боку Гази. Ліга арабських держав, Туреччина та Іран відкрито підтримують Палестину. Росія також виявляє симпатії до палестинців, а в озброєнні ХАМАСу навіть помічені російські протитанкові ракетні комплекси “Корнет”.
Ізраїль та Єгипет контролюють кордони Сектору Гази, обмежуючи надходження зброї для ХАМАС, який також отримує зброю від Ірану та Лівану.
Ха матеріалами: hromadske.ua
Т. зв. “палестина” (тобто “земля філистимлян”) – це цілком штучна назва Святої Землі – “землі Ізраїлевої” (Мф.2:20,21).
Свого часу – після вигнання звідси переважної більшості євреїв в результаті обох невдалих їх національно-визвольних повстань у І і ІІ ст. н. е. – вона була вигадана римською владою. І саме задля того, аби “скасувати”, “анулювати” законне право єврейського народу на володіння і проживання в своїй власній незалежній державі в цій країні. Право, як добре відомо, надане йому НАВІЧНО Самим Господом Богом і зфіксоване в Біблії. І де, згідно Божої волі та відповідного Господнього плану-задуму, в 1948 р. і була знову відтворена сучасна самостійна єврейська держава – Ізраїль.
І як – і саме з цього приводу – відзначав і наголошував св. апостол Павло, “Що ж говорить Писання? Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної”” (Гал.4:30).
Іншими словаи, у т. зв. “палестинців” (арабів) геть немає жодного легітимного – від Бога-Творця – права на володіння бодай якоюсь частиною Святої Землі та існування на ній своєї т. зв. “держави”!!!
І так видається, що про це має добре пам’ятати кожний – знайомий із Божим Словом – правдивий християнин. А тим паче – євангельський.
Р. S. А от що стосується, зокрема і власне, Єрусалиму, то вже Сам Ісус Христос називав панування й домінування в ньому чужинців-“язичників” як його “потоптання”. І яке триватиме, “аж доки не скінчаться часи язичників” (Лк.21:24).