Ілон Маск давно залишається постаттю, яку важко вписати в чіткі рамки: підприємець, провокатор, візіонер, троль, «той, хто сіє насіння» (про це далі). Список характеристик можна продовжувати нескінченно.
Але жоден із цих ярликів повною мірою не описує складність особистості Маска, який зараз опинився в центрі американської політики.
Спочатку Маска розглядали як кандидата на посаду керівника Департаменту урядової ефективності в адміністрації Трампа (Department of Government Efficiency, скорочено DOGE) — ролі, яка ідеально пасувала його стилю хаотичного управління. Назва відсилає до криптовалюти Dogecoin, яку Маск активно просував, і водночас є своєрідною насмішкою над бюрократичною тяганиною. Проте нещодавно Білий дім заявив, що він більше не керує DOGE, а є «лише» радником президента.
Менше обговорюється, але не менш цікаве питання — раптове навернення Маска до християнства. Якщо бути точним, до так званого «культурного християнства». На відміну від деяких представників Кремнієвої долини, таких як Пітер Тіль, які шукають духовні істини, навернення Маска не виглядає наслідком особистої віри.
Для розуміння: культурне та справжнє християнство мають спільні риси, але суттєво відрізняються. Перше сприймає християнські цінності як культурну ідентичність, а не як життєву віру. Воно часто нехтує особистою побожністю, покаянням та вірою в Ісуса як Господа. Це радше традиція, ніж духовне перетворення, акцент на моральних принципах і культурному спадку, а не на внутрішньому наверненні. Втім, навіть така форма християнства з боку Маска є певною несподіванкою.
Зрештою, Маск довгий час позиціонував себе як войовничий атеїст. Він відкрито критикував організовану релігію, наголошуючи на світогляді, заснованому на науці, технологіях та людському розумі. Його погляди були тісно пов’язані з прагненням колонізувати Марс, розвивати штучний інтелект і вирішувати екзистенційні загрози технологічними засобами, а не через духовність.
Але зараз Маск раптово заявляє, що він «великий прихильник християнських принципів».
Однак бути «прихильником» не означає бути практикуючим християнином.
Культурне християнство можна порівняти з людиною, яка постійно говорить про користь спорту, але ніколи не заходить до спортзалу. Можна нескінченно розповідати про дисципліну, самопожертву та особистісний розвиток, але без реальних зусиль ці слова втрачають зміст. Так само культурний християнин може говорити про віру та мораль, уникаючи справжньої відданості.
Подібно до цього, культурні християни можуть пропагувати сімейні цінності, не втілюючи їх у житті. Маск – один із таких. Говорити про важливість стабільної сім’ї, взаємну підтримку подружжя та відповідальне батьківство — це одне, а бути присутнім у житті своїх дітей, розв’язувати конфлікти з терпінням та будувати довготривалі відносини — зовсім інше.
Нещодавно Маск став батьком тринадцятої дитини — цього разу від блогерки Ешлі Сент-Клер, з якою він не перебуває у шлюбі. Звісно, він може бути турботливим батьком, але багатодітність поза шлюбом важко назвати відповідністю навіть до стандартів культурного християнства, не кажучи вже про справжню християнську віру. Християнство наголошує не лише на батьківстві, а й на святості шлюбу як заповіданої Богом єдності.
Згідно з християнським вченням, діти повинні виховуватися в сім’ї, де батьки віддані не лише їм, а й одне одному. Це створює духовну, емоційну та моральну стабільність. Тож не дивно, що останні події в житті Маска викликають сумніви навіть серед прихильників Трампа.
І це виправдано.
Адже носити релігійний ярлик легко, якщо це нічого не коштує. Для справжніх християн важливі не лише продовження роду, а й відповідальність, любов як заповіт Бога та шанування Його задуму щодо сім’ї. Велика кількість дітей без реальної участі батька в їхньому житті — це не допомога, а шкода.
Ті, хто вважають такі висновки надто суворими щодо, можливо, найвпливовішої людини Америки, мають замислитися над моментом, коли відбулося його «навернення». Релігійний поворот Маска стався перед тим, як він відкрито вступив у політичну боротьбу. Точніше, перед його зближенням з правими силами, для яких віра є ключовою складовою. Багато прихильників Трампа — практикуючі християни.
А якщо Маск у чомусь дійсно вправний, так це в умінні відчувати аудиторію. Щоб отримати потужну політичну позицію, навернення до християнських цінностей було не просто розумним кроком — воно стало необхідним. У контексті MAGA-руху, що активно протистоїть секулярним прогресивним тенденціям, його новознайдена віра стає містком до цього ключового електорату.
Цинічно? Безумовно.
Але найбагатша людина світу не побудувала свою імперію, ігноруючи силу публічного іміджу.
Читайте також:
