Чи знайдеться на землі людина, яка ніколи не хворіла і змогла уникнути в житті фізичних страждань? Можливо і є такі випадки, але вони поодинокі і точно не стовідсоткові. Чому коли страждають представники нашої релігії, ми називаємо їх блаженними, а коли страждають іновірці, ми сприймаємо це за кару Божу?
Свята Тереза з Лізьє померла від туберкульозу легень у віці 24 роки. Удостоєна Католицькою Церквою титулом Вчительки Церкви.
Свята Бернадетта Субіру померла від туберкульозу кісток у віці 35 років. Візіонерка об’явлень Діви Марії в Лурді.
Джонатан Едвардс, отець Великого Пробудження в Сполучених Штатах, помер у віці 54 роки під час епідемії чорної віспи. Видатний богослов і благовісник серед індіанців.
Жан Кальвін, отець Реформації, помер у віці 54 роки від туберкульозу легень. Хворів мігренями, подагрою, гельмінтозом, гемороєм та виразкою шлунка. При цьому всьому день і ніч служив Богові усним і письмовим словом.
- Світ на порозі пандемії COVID-19. Що робити? Характерні симптоми
- Церква і коронавірус: як діяти християнам
- 4 способи зрозуміти зміст коронавірусу у нашому гріховному світі
Святий Василій Великий, отець Церкви, помер у віці 49 років від хронічної хвороби кишечника, якою страждав усе своє життя. Вона так мучила його, що в 40 років він почував себе старим дідом. На його похоронах була така велика тиснява, що в ній загинуло кілька людей.
Святий Тимотей, співробітник апостола Павла часто хворів і мав проблеми зі шлунком.
Цей список можна продовжувати до безкінечності. Чи знайдеться на землі людина, яка ніколи не хворіла і змогла уникнути в житті фізичних страждань? Можливо і є такі випадки, але вони поодинокі і точно не стовідсоткові. Чому коли страждають представники нашої релігії, ми називаємо їх блаженними, а коли страждають іновірці, ми сприймаємо це за кару Божу? Хіба це не є проявом забобонного, легалістичного і мстивого мислення? І це зустрічається постійно і всюди. Але це не богослов’я, а примітивна язичницька логіка. Щоб побачити хибність таких переконань не треба й богослов’я, достатньо включити здоровий глузд і ви отримуєте зовсім інший висновок. Свого часу це помітив ще мудрий Соломон. Ось як він пише: “Усе я бачив за днів моєї марноти: і праведника, що у своїй праведності гине, і безбожника, що у своїй безбожності довгий вік тягне. (…) Є й така марнота, що діється на землі: праведним стається те, що заслужили своїми вчинками безбожні, а безбожним трапляється те, що заслужили своїми вчинками праведні. Я сказав: І це теж марнота”. (Проп.7:15; 8:14)
Хвороби є чудовим тестом на легалізм. Людина з легалістичним мисленням схильна трактувати своє добре здоров’я, як прихильність богів, натомість хвороба сприймається, як їхня неласка. Коли людина хизується своїм здоров’ям і лестить собі в серці, яка вона класна – це звичайна легалістична хвальба. Хвороби, відповідно, чи то в інших, чи то в себе, така людина сприйматиме теж легалістично, як провал. Це трохи небезпечний грунт, тому що, як праведного немає ні одного, так і здорового немає ні одного. Всі згрішили, всі хворіють. Рано чи пізно, так чи інакше. Легаліст, натомість, думає, що він уникнув цього загального закону.
Чи є хвороби проявом Божого суду? Так, однозначно. Все стається згідно зі справедливим Божим присудом. Але Божий суд – це не людський суд. Божий суд є спасенний. Через страждання Бог кличе нас до благодаті, руйнуючи нашу гордість. Страждання показує нашу крихкість. Не потрібно багато грішити, щоб страждати, для цього достатньо просто народитися людиною. Ми схильні хизуватися силою, славою, статусом, розумом, багатством. Хвороба все це серйозно ускладнює. Євангеліє вчить нас хвалитися хрестом, тобто воно вказує нам на щось важливіше – на смирення, співчуття, любов, служіння, милосердя. На те, на що ми є, зазвичай, сліпі.
Богослов’я говорить про страждання, як про певну таємницю, яка є частиною доброго Божого промислу для людини. Суттєва різниця між людьми є не в тому, чому ті чи інші люди страждають, а в тому, як вони це страждання переживають. Тому що страждають усі. І це є невіддільна частина нашого життя. Але є різниця, як люди переносять страждання. Ось головна проблема, на яку слід звертати увагу.
[sc name=”futerblock” ]
“Богослов’я говорить про страждання, як про певну таємницю, яка є частиною доброго Божого промислу для людини.”
Одначе таке “богослов’я” – так чи інакше, але – прямо “списує”, а точніше – фактично ЗВИНУВАЧУЄ Бога у всіх людських стражданнях у цьому світі!
Воно, по суті і змісту, немає нічого спільного з правдиво ЄВАНГЕЛЬСЬКОЮ – тобто СПАСЕННОЮ, ЗВІЛЬНЮЮЧОЮ і ЗЦІЛЯЮЧОЮ (духовно, душевно і фізично оздоровлюючою) всіх людей місією і служінням Господа Ісуса Христа