Ми живемо в Хмельницькому. Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну, наше місто пережило кілька ракетних атак, гинули й травмувалися люди. Діти в школі та коледжі під час численних повітряних тривог ховались в бомбосховища. Відсутність світла і часом тепла сильно додавали смутку до загального емоційного фону від війни. Зима була, скажемо, не простою.
АЛЕ!
Станом на кінець зловісного 2022 року, на Хмельниччині зареєстровано майже 120 000 людей, котрі сюди переїхали з небезпечних територій. В самій Хмельницькій громаді тільки понад 62 000 людей!
Що б це означало?
Те, що тут, та в інших багатьох областях України, можна жити відносно безпечно! Як і будь-де на планеті − відносно безпечно.
Постійно чую історії про те, що дружини з дітьми живуть десь за кордоном, а чоловіки живуть в Україні.
Я чув вже десятки виправдань на користь такого рішення, типу:
− Дітям в Європі добре.
− Там в Україні багато стресів. Страшно.
− Це ж тимчасово.
− Там немає роботи… а тут дають продукти і житло.
− У нас тут вже все облаштовано, залишилось тільки чоловіку приїхати після війни.
І т. д.
Я бачив і чув чоловіків, котрі страждають від того, що живуть без своїх сімей. Я бачив і чув їхній розпач. Але також спілкувався і з тими чоловіками, котрі зацікавленні в тому, щоб їхня сімʼя жила далеко.
Я не розумію ні чоловіків, ні дружин, котрі на жертовник поклали цілісність своєї сімʼї!
Який би мотив не був, те, що я напишу нижче, стосується всіх, хто живе далеко одне від одного. Які б виправдання й аргументи ви б не вигадували, ваші сімʼї з кожним днем все ближче до краху. Ви рухаєтесь до червоної лінії, перетнувши яку, шансів відновити свою сімʼю у вас не буде! Багато з вас вже на межі! Багатьом не вдасться відновити стосунки вже ніколи. Не грійтесь ілюзіями, що «все буде добре», коли ви якимось чином колись позʼїжджаєтесь!
Як? І Коли?
Кожне ваше рішення має наслідки. Ці наслідки діють на вас і ваші сім’ї. І 100% торкнуться України і українського народу в цілому.
Напишу всього кілька наслідків від вашого життя окремо одне від одного. І ці наслідки стосуються всіх членів сімʼї так чи інакше. А позбутись деяких із них дуже важко, а деяких неможливо.
− Відчуття покинутості й зради від найближчих людей. Це про чоловіків, жінок і дітей, котрі змушені жити згідно з вашими дорослими рішеннями.
− Глибока гіркота образи на найрідніших людей.
− Адаптація − пристосування жити одне без одного.
− Ви ваші цінності передаєте вашим дітям. Якщо коротко, то це − «є важливіші речі, ніж наша сімʼя»…
− Зради − емоційні й фізичні.
− Хвороби − фізичні, душевні й духовні.
− Залежності − починаючи від порно, закінчуючи алкоголем чи наркотиками.
− Втрата сенсу жити.
− Нарешті − ви не тільки руйнуєте вашу сімʼю, а й країну, за котру триває війна. Бо немає країни без сімʼї.
Можливо, що у вас зʼявиться думка в мій бік про те, що не все так просто… але нам всім доводиться обирати між «дуже складно» і «дуже складно».
Точно знаю, що Бог не змінив Свого бачення для сімʼї «двоє стануть одним» − в тому числі в умовах війни. Ви − ті, що живете окремо одне від одного − живете поза Божого бачення. Відстань і час вас точно не поєднують. А якщо не поєднують, то тільки розʼєднують.
Але Бог сприяє тим, котрі беруть на себе свою відповідальність жити разом в щасті й горі, в багатстві й бідності, у хворобі й в здоров’ї, в хороші часи й погані… Ось де єднання і перемога. Коли разом, тоді сімʼя міцнішає навіть у найскрутніші часи.
Будьте чесними з собою й одне з одним. Говоріть про свої страхи, про болі, про переживання. Говоріть про те, як ви можете долати всі труднощі разом. І з надією на Бога робіть все, щоб бути разом. Докладіть до цього всі сили!
Читайте також:
Коли після перемоги в Україні буде довгоочікуваний мир, чи буде він для вас милим, якщо ви втратите свою сімʼю?
Чи буде ваша сімʼя святкувати перемогу?
