Акція «Запали свічку пам’яті» відбулася 27 листопада в пам’ять жертв голодомору

Інститут національної пам’яті закликав українців долучитися до акції «Запали свічку пам’яті». 27 листопада, о 16:00 хвилиною мовчання вшанували пам’ять жертв Голодомору. У цей час кожен охочий міг долучитися до вшанування співвітчизників, що голодували та запалити свічку й поставити на підвіконні. Ця акція була проявом скорботи за жертвами та віри в те, що подібні трагедії більше ніколи не повторяться.

Джерело: РІСУ

Також у суботу відбулися церемонії покладання квітів та тематичних композицій, встановлювали лампадки та символічні атрибути до меморіалів та місць поховання жертв Голодомору. На будівлях органів державної влади, органів місцевого самоврядування державних підприємств, а також установ та організацій усіх форм власності та інших об’єктів приспустили Державний Прапор України. Було обмежено проведення розважальних заходів та внесли зміни до комунальних медіапрограм.

Історія

100 років виповнилося цьогоріч від початку масового голоду в Поволжі, Північному Кавказі та Південній Україні. Це був перший масовий голод в Україні, який став наслідком поразки Української революції 1917-1921 років. А потім в Україні були масові голодомори 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років, нагадує Український інститут національної пам’яті.

Зазначається, що викачування їжі під час запровадження продовольчої розкладки та політики «червоного терору» виснажило запаси українців. Масовий голод у південних областях України тривав до літа 1923 р. Інститут демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН оцінюють втрати українців від надсмертності у 1921–1923 рр. на рівні понад 935 тис. чоловік. 40 % з них – діти до 14 років.

Упокорення голодомору стало знаряддям консолідації влади сталінського режиму, ліквідації українського селянства і перетворення його на безправних колгоспників і водночас викорінення соціальних підвалин незалежності, тобто соціального фундаменту української нації. Цей злочин був ретельно продуманий, для його здійснення залучено численні механізми: численні податки та збори, нереальні плани хлібозаготівель та обшуки, вилучення в українських селян харчових продуктів, заборона виїзду із населеного пункту з листопада 1932 р. (т. зв. режим «чорних дощок») і загалом з охопленої голодом республіки з початку 1933 року позбавила їх останніх надій на порятунок.

Масове фізичне знищення українських фермерів штучним голодуванням було свідомим терористичним актом тоталітарної системи проти мирного населення, в результаті якого зникли не лише багато заможних і незалежних селян-підприємців, а й покоління фермерів, які хотіли жити та працювати на своїй землі. Голодомор спричинив загибель мільйонів людей в Україні та на Кубані, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь. Було підірвано соціальні основи нації та самобутність.

Найбільш вразливою категорією жертв Голодомору стали діти. За дослідженнями українських демографів, тоді загинуло понад 1,5 млн хлопчиків і дівчаток у віці до 10 років.

Причиною голоду 1946-1947 рр., на думку УІНП, була сукупність факторів: посуха, післявоєнні розрухи та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення поставок продовольства з США в межах ленд-лізу та показове рішення Радянського Союзу відправляти зерно до країн Східної Європи, які також постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму.

Перед колгоспами було поставлене нереальне завдання − зібрати та відправити з України до Москви понад 360 млн пудів зерна. Для затвердження цього плану до Харкова прибули найближчі соратники Сталіна Каганович і Молотов, які були добре поінформовані про спалах голоду в Україні в першій половині 1932 року. Геноцид був організований і здійснений шляхом легалізації насильства та масового вбивства українців представниками влади. Для реалізації цього плану колгоспи збирали запаси з особистих господарств. «За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, смертність в Україні за цей період перевищила 700 тис. осіб, і за цей період понад чверть постраждалих становлять діти до 14 років. Багато свідків штучно створеного голоду 1946-1947 років ще живі», – зазначили в УІНП.

Історики та демографи досі сперечаються про кількість жертв Голодомору, наводячи різні цифри від 7 до 10 мільйонів. Швидше за все, враховуючи матеріали перепису 1937 р., втрати населення через повне фізичне виснаження, тиф, шлунково-кишкові отруєння, канібалізм, репресії, самогубства через психічні розлади та соціальний колапс в Україні становили близько 7 млн осіб. Не варто забувати про масові «братські могили», в які кидали померлих від голоду та про заборону видавати свідоцтва про смерть спричинену голодом.

Після тривалих обговорень лише 28 листопада 2006 року Верховна Рада України V скликання ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Закон визнає Голодомор геноцидом українського народу. За це не проголосували лише члени Партії регіонів та Комуністичної партії України.

Читайте також: 

Влада та провідники церков і релігійних організацій взяли участь в поминальних заходах

Інститутом національної пам’яті була розроблена тематична соціальна реклама для розповсюдження в усіх регіонах.

Новий просвітницький ролик Українського інституту національної пам’яті, було створене спільно зі студією «Диваки-продакшн», який нагадує нам про цю трагічну сторінку нашої історії, яка довгий час залишалася поза увагою суспільства. У відео використані історичні фото та відео з фондів Центрального державного кінофотофоноархіву України імені Г. С. Пшеничного.

Please support us Газета Слово про Слово on Patreon!