Соціолог «Рейтингу»: українці хочуть переговорів, але «мир за будь-яку ціну» підтримує лише 1%
Українське суспільство на четвертому році повномасштабної війни дедалі більше схиляється до дипломатичного шляху завершення бойових дій і залучення міжнародних партнерів, однак не приймає капітуляційних сценаріїв і не підтримує «мир за будь-яку ціну». Про це в інтерв’ю ВВС розповів керівник соціологічної групи «Рейтинг» Олексій Антипович.
«Перша емоція — депресія», але без капітуляційних настроїв
Описуючи загальний настрій українців наприкінці року, соціолог відповів одним словом: «Депресія.» Водночас він наголосив, що складні емоції не означають готовності поступитися ворогу чи прийняти його умови. За його словами, труднощі, втому та розчарування українці переживають паралельно з готовністю «терпіти труднощі» й продовжувати спротив.
Антипович також відзначив, що українці значною мірою адаптувалися до війни: попри небезпеку обстрілів і проблеми в економіці, люди намагаються жити й працювати, а масового відтоку з прифронтових міст, як-от Харків, соціолог не спостерігає.
Переговори підтримує більшість, але не «капітуляція»
Ключова тенденція, яку фіксують дослідження «Рейтингу», — зростання підтримки переговорного сценарію. Антипович стверджує, що в різні періоди 52–56% (інколи й більше) респондентів обирали шлях завершення війни через переговори, міжнародне посередництво та мирну угоду.
Втім, є принципова межа: «Кількісно “мир за будь-яку ціну” – це в кращому разі 1% підтримки». Соціолог підкреслює: ані депресивні настрої, ані виснаження не призводять до «покращення ставлення до ворога» чи масового росту капітуляційних очікувань.
Територіальні поступки: «свідома здача» не буде прийнята
Окремо в інтерв’ю порушували тему територій. Антипович заявив, що «здача території Росії абсолютно не підтримується українцями», особливо якщо йдеться про відступ із позицій, які українські сили утримують тривалий час. Такий крок суспільство, за його оцінкою, може сприйняти як «свідому здачу інтересів України».
Водночас він припускає: якщо вибір поставлять руба — між миром і територіальною втратою — підтримка миру може виявитися вищою, але вирішальним стане формат гарантій безпеки та відсутність подальшого «посування» фронту вглиб країни.
Якою буде реакція на можливу мирну угоду
Антипович прогнозує, що в момент підписання угоди більшість українців можуть її підтримати, навіть якщо окремі пункти будуть непопулярними. Проте вже «наступного дня» частина суспільства почне критикувати владу — як за умови підписання «поганої угоди», так і за попередні помилки.
Важливим елементом легітимності рішень соціолог називає комунікацію з суспільством, а ідею винести потенційну мирну угоду на референдум оцінює як «правильну», хоча й попереджає: це не зніме майбутніх суперечок і критики.
Запит на мир зростає, але українці не готові купувати його ціною несправедливості. Для віруючих людей це питання особливо чутливе: мир як відсутність обстрілів має цінність, однак мир без правди та безпеки ризикує стати лише паузою перед новим насильством. Суспільний настрій, який описує соціолог, свідчить про пошук стійкого миру, а не «тиші за будь-яку ціну».
Читайте також:
