Захисним механізмом громадянського суспільства служить так звана «система стримувань і противаг», коли судова, законодавча та виконавча гілки влади взаємно незалежні і контролюють одна одну. Що Біблія говорить про розподіл влади?
Принцип 1. Бог – Творець людства
Ніхто не знає виробу (його призначення, будови, допустимих параметрів використання, способів усунення неполадок і т.п.) краще, ніж виробник. І тому коли виникають питання потрібно, в першу чергу, звертатися до наданої виробником інструкції.
Бог – Творець людства. Він – вищий Авторитет в управлінні Своїм творінням. І Він дав нам Біблію, «інструкцію Виробника», яка містить всю інформацію про суспільство і управління ним – призначення, устрій, допустимі параметри використання, способи усунення неполадок і т.п. Більш того, як і будь-яка інструкція виробника, Біблія повідомляє про надані Творцем гарантії (в Біблії вони названі обітницями), а також попереджає: у разі недотримання інструкції, скарги не приймаються.
Бог – вище Джерело всякої влади. Він – Цар над усіма народами землі і їхніми правителями. Біблія стверджує:
«бо не від сходу, і не від заходу, і не від пустині надійде повищення, але судить Бог: того Він понижує, а того повищує» (Псалми 74: 7,8).
«Нехай буде благословенне Боже Ім’я від віку й аж до віку, бо Його мудрість та сила. І Він зміняє часи та пори року, скидає царів і настановляє царів, дає мудрість мудрим, і пізнання розумним… Над людським царством панує Всевишній, і дає його тому, кому хоче» (Даниїла 2:20,21, 4:22).
Ось лише кілька прикладів. «Сказав Господь до Мойсея: Устань рано вранці, і стань перед лицем фараоновим та й скажи йому: Отак сказав Господь, Бог євреїв: … Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі» (Вихід 9: 13,16). Виявляється, навіть влада фараона, який уявляв себе вищим божеством в Єгипті, дана йому від Бога і є частиною Божого плану!
Також Господь через пророка «Так говорить Господь до Свого помазанця Кіра: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи, і з стегон царів розв’яжу пояси, щоб відчинити двері перед тобою, а брами не будуть замикані.» (Ісая 44:28, 45: 1). В даному випадку особливо варто відзначити не тільки те, що пророцтво це було проголошене за 150 років до появи на політичній арені такого правителя, як Кір, цар перський, але і те, що Писання називає тут його помазанцем (по-єврейськи – «машиах» , месія) Господнім. Бог називає язичницького правителя тим же самим поняттям, що і царів Ізраїлю Саула і Давида, а також, в кінцевому рахунку – Христа-Спасителя. Цар поневолювачів виявляється інструментом виконання Божої волі.
Бог – Творець всіх народів. Він же – і Джерело вищого морального закону, первинного по відношенню до будь-яких людських законів. Всупереч обіцянкам лукавого (Буття 3: 5), людина не має права сама визначати, що є добром і злом. Законодавчі системи можуть змінюватися, докладаючи абсолютні моральні принципи до різних культурних і історичних умов. Але самі ці принципи незмінні.
Принцип 2. Кожна людина грішна
Біблія стверджує: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?» (Єремія 17: 9). До правителів це відноситься не в меншій мірі, ніж до їх підданих. Іван Хреститель викривав тетрарха «за все зло, яке заподіяв був Ірод» (Від Луки 3:19). Даниїл закликав Навуходоносора: «зламай же свої гріхи справедливістю, а свої провини милістю для вбогих, щоб твій мир був довготривалий» (Данило 4:24). Навіть цар Давид, чоловік по серцю Божому (1 Царств 13:14), впадав в гріхи, і Соломон, наймудріший з правителів, робив «зле в очах Господніх» (1 Царів 11: 6).
[su_pullquote]“Влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно” Лорд Актон[/su_pullquote]Наївно припускати, що серце людське може саме змінитися на краще лише від того, що людина займе керівну посаду. Навпаки, той хто отримав владу отримує разом з нею дуже великі спокуси. Незрівнянно множаться у нього і можливості для потурання гріху в порівнянні з тими, хто владою не наділений. Чим більшою владою володіють нечестиві політики, тим більше вершать вони беззаконня, «тому що це в їхніх силах» (Михей 2: 1,). Як казав Лорд Актон (1834-1902), «влада розбещує, а абсолютна влада розбещує абсолютно». Ісус же попереджає: «Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.» (Від Луки 12:48).
Тому, щоб наскільки це можливо захистити правителів народу від спокус, а суспільство і його громадян від нічим не обмежених зловживань правителями, влада ніколи не повинна бути повністю зосереджена в руках однієї людини або однієї групи людей. У цьому полягає широко відомий принцип поділу влади. Принцип цей сьогодні визнають навіть ті, хто не має ні найменшого уявлення про його біблійне підґрунтя.
З давніх часів розрізняють існування трьох різних гілок влади. Так, Аристотель у своєму трактаті «Політика» (335-322 рр. До н.е.) пише: «У всякій державі цих складових частин три … Перша – законодавчий орган, який би розглядав справи держави, друга – посади, третя – судові органи» .
Але ще за чотири сотні років до Аристотеля і всієї класичної грецької філософії з її теоріями держави, ведений Духом Божим пророк Ісая вказував не тільки на існування цих трьох складових частин влади, а й на вищий авторитет в кожній з її гілок: «Бо Господь наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!» (Ісая 33:22).
Захисним механізмом громадянського суспільства служить так звана «система стримувань і противаг», коли судова, законодавча та виконавча гілки влади взаємно незалежні і контролюють одна одну. Яскравим прикладом такого підходу є втілення цього принципу в державному устрої Швейцарії, де гілки влади розділені не тільки юридично, але й територіально: Федеральний суд знаходиться в Лозанні, а Федеральна рада (уряд) і Федеральні збори (парламент) – в Берні.
Більше про біблійні принципи влади:
У наші дні, коли громадянське суспільство не обмежується масштабами міста/полісу, «горизонтальний» поділ влади доповнюється «вертикальним» розмежуванням повноважень державних і муніципальних органів. Так, наприклад, в Сполучених Штатах Америки армія знаходиться в розпорядженні федеральних (державних) органів влади; національна гвардія підпорядковується уряду штату; спецслужби підзвітні владі округу; поліція (все від того ж слова «поліс», «місто») – міська структура; міліція ж (добровільне об’єднання озброєних громадян) в разі необхідності підтримує правопорядок в своєму районі. Подібний розподіл «стримувань і противаг» виключає формування якої б то не було «вертикалі влади» і використання урядом силових структур проти власного народу.
«Біблія і політика. Основи справедливого суспільства»
