Відновлення України після війни неможливе без повернення громадян – Елла Лібанова
Відновлення України після війни неможливе без повернення громадян, які через воєнні дії змушені були покинути свої домівки. Однак цей процес є значно складнішим, ніж може здатися на перший погляд. Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень, розповіла про головні чинники, що впливають на повернення українців, виклики депопуляції та важливість єдності суспільства.
Джерело: glavcom
Ключова проблема – безпека
Головним фактором, що визначає рішення українців повернутися додому, є безпека. Навіть якщо війна завершиться, багато хто сумнівається в її довготривалому завершенні та можливості жити у стабільному середовищі.
“Багато людей вважають, що навіть після підписання мирної угоди конфлікт може знову спалахнути через кілька років. Адаптація за кордоном стає все легшою, а кожен місяць зменшує кількість охочих повернутися”, – зазначає Лібанова.
Окрім безпеки, визначальними факторами є доступність роботи та житла. Відсутність чіткої політики держави щодо цих питань може ще більше відштовхнути громадян від повернення.
Депопуляція та старіння населення – загроза для майбутнього країни
Війна загострила демографічні проблеми України. До повномасштабного вторгнення густота населення вже була відносно низькою, а зараз ситуація тільки погіршується.
- Втрата людського потенціалу – Україна не лише втратила велику кількість громадян через загибель і міграцію, але й стикається зі зменшенням народжуваності.
- Прискорене старіння нації – більшість українців, які залишили країну, – це жінки з дітьми, а також молодь, яка може не повернутися.
- Брак робочої сили – економіка країни не зможе відновитися без повернення громадян, адже наявна кількість працездатного населення поступово скорочується.
Україна має переглянути свою економічну політику, щоб привабити назад не лише біженців, а й кваліфікованих спеціалістів, які зараз знаходять перспективи в інших країнах.
Розрив між тими, хто залишився, і тими, хто виїхав
Однією з найбільших загроз для українського суспільства є розкол між тими, хто живе в Україні, та тими, хто виїхав. Лібанова попереджає: якщо не підтримувати зв’язок з українцями за кордоном, не залучати їх до інформаційного простору, то рівень їхньої інтеграції у нові країни зростатиме, а шансів на повернення буде менше.
“Українці, які залишили країну, часто сприймають повернення як примус. Особливо після рішень, що обмежують їхні консульські послуги чи обговорюють можливість скорочення соціальних виплат за кордоном”, – зауважує експертка.
Щоб уникнути цього, українська влада має розробити чітку комунікаційну стратегію щодо мігрантів. Потрібно роз’яснювати, що на них чекає в Україні, які умови держава створить для їхнього повернення.
Чому повернення українців відрізняється залежно від країни перебування?
Не всі українці повернуться додому з однаковою ймовірністю. Важливим фактором є рівень інтеграції в країнах Європи. Наприклад, у Польщі значний відсоток українців все ще розглядають можливість повернення, тоді як у Німеччині ситуація виглядає складнішою.
- Польща – тимчасовий притулок для більшості українців, що планували повернутися додому.
- Німеччина – країна, яка активно інтегрує українців у своє суспільство через мовні курси, працевлаштування та освітні можливості для дітей.
“Чим довше українці живуть у країнах з високим рівнем соціального забезпечення, тим менша ймовірність їхнього повернення. Багато хто вже розглядає ці країни як новий дім для себе та своїх дітей”, – підкреслює Лібанова.
Мирна угода – ще один фактор розколу?
Завершення війни та можливі умови мирної угоди можуть стати тригером суспільного конфлікту. Кожен має своє бачення того, яким має бути мир, а це може ще більше загострити ситуацію.
“Ми вже бачимо, як суспільство поділяється на тих, хто готовий на поступки, і тих, хто вважає це неприйнятним. Якщо держава не зможе чітко пояснити свою позицію, то замість об’єднання ми можемо отримати внутрішню кризу”, – попереджає експертка.
Щоб уникнути цього, необхідно:
- Комунікувати з суспільством – пояснювати, які компроміси можливі, які ні.
- Враховувати думку всіх груп громадян – як тих, хто залишився в Україні, так і тих, хто виїхав.
- Попереджати дезінформацію – не допустити розповсюдження маніпулятивних наративів, що можуть спричинити ще більший розкол.
Що може зробити Україна вже зараз, щоб сприяти поверненню?
Міністерство національної єдності та український уряд мають вжити низку заходів, аби підтримати зв’язок з українцями за кордоном:
- Створити українські культурні хаби в Європі, де люди могли б отримувати адміністративні послуги, підтримку в адаптації та збереженні культурної ідентичності.
- Підтримувати українські школи за кордоном, щоб діти не втрачали зв’язок із рідною мовою.
- Залучати українців до віддаленої роботи, щоб вони залишалися інтегрованими в економічний простір України.
- Відновити довіру через прозору комунікацію, щоб біженці розуміли, що вони потрібні країні, і їхнє повернення – бажане.
Повернення українців з-за кордону – складний і тривалий процес, що потребує системного підходу з боку держави. Україна має не лише створити умови для повернення, але й змінити сприйняття українців, які виїхали, з маргіналізованої групи на цінну частину суспільства, яка допоможе у відновленні країни.
“Якщо ми не будемо працювати з нашими людьми за кордоном, не пояснюватимемо їм перспективи в Україні, їхнє повернення може стати ще менш ймовірним. Нам потрібно не лише боротися за території, а й зберігати свій народ”, – підсумовує Лібанова.
Ця ситуація потребує не лише політичних рішень, а й розуміння кожного українця – як тих, хто залишився, так і тих, хто шукає шлях повернення.
Читайте також:
