Продовжується «нормалізація ненависті»: новий звіт ECLJ про переслідування християн у Туреччині
Європейський центр з питань права і справедливості (ECLJ) оприлюднив доповідь, яка фіксує систематичну ворожість та насильство щодо християн у Туреччині. Публікація збіглася з візитом Папи Лева IV, присвяченим 1700-річчю Першого Нікейського собору.
Джерело: Christian Daily International
Зростання нападів і атмосфера страху
У 52-сторінковому звіті «Переслідування християн у Туреччині» ECLJ зазначає, що в країні простежується «нормалізація ненависті» до християнських громад. Аналітики відзначають: пряме насильство залишається реальністю — від збройних атак до персональних погроз.
У документі згадуються два резонансні випадки:
Стрілянина в протестантській церкві Куртулуш (Стамбул), коли нападник кричав антихристиянські гасла: «Ми не дозволимо вам промивати мізки нашій молоді! Ви, невірні, будете переможені!».
Атака на католицьку церкву Санта-Марія у січні 2024 року, коли бойовики «Ісламської держави» відкрили вогонь під час недільного богослужіння, убивши 52-річного чоловіка.
«Повторні напади в Стамбулі та вбивства членів сирійських громад демонструють тривожну атмосферу небезпеки», — йдеться у звіті. Пастори стають жертвами побиття, а на стінах храмів регулярно з’являються погрози. Багато інцидентів не визнаються злочинами на ґрунті ненависті.
Глибокі причини: державна модель і національна ідентичність
ECLJ підкреслює: ненависть не виникла раптово. Системне маргіналізування християн має столітню історію — від геноциду вірмен до сучасної бюрократичної та правової дискримінації.
За даними звіту:
на початку ХХ століття християни становили 20% населення;
сьогодні — лише 0,3%, приблизно 257 тис. осіб.
Аналітики пов’язують це з політикою держави, яка трактує сунітський іслам як ключовий маркер турецької ідентичності та контролює все релігійне життя через «вузьке» трактування Лозаннського договору 1923 року.
Дискримінація та бюрократичний тиск
Серед інструментів тиску, згаданих у звіті:
- відмова в офіційній реєстрації християнських організацій;
- конфіскація майна;
- непрозорі або заблоковані вибори керівних органів церковних фондів;
- масові заборони на в’їзд для іноземних служителів (132 випадки між 2019–2024 роками, що торкнулися 303 осіб — включно із сім’ями).
Особливо уразливими є протестанти та християни, які навернулися з ісламу, — багато з них стикаються з погрозами навіть у власних родинах.
Міжнародні заяви та вимоги ECLJ
На конференції ОБСЄ у Варшаві представник ECLJ Тібо ван ден Босше заявив, що християни в Туреччині живуть у «ворожому кліматі», де політичні та медійні наративи описують їх як «чужих» або «загрозливих».
Правозахисники закликали Туреччину:
- визнати юридичну суб’єктність християнських громад;
- гарантувати захист їхнього майна;
- забезпечити прозорі вибори керівних органів;
- виконувати рішення Європейського суду з прав людини.
Туреччина посідає 45-те місце у списку Open Doors 2025 як країна, де найважче бути християнином.
Читайте також:
