В перекладі з латині апендикс означає – «додаток». Саме так охрестили медики невеликий (близько 6 см завдовжки) червоподібний відросток, який кріпиться до сліпої кишки і нікуди не веде. Навіщо він потрібен, ніхто довгий час не уявляв. Одні вважали, що це «мішечок» для збору харчового сміття, який організм не в змозі переварити. Інші стверджували, що завдання апендикса нейтралізувати негативну енергію, накопичену в їжі. Великий да Вінчі вважав, що апендикс – це депо, яке страхує кишечник від розриву в разі великого скупчення газів, а Дарвін вірив, що це рудимент – орган, який у ході еволюції втратив свою первісну функцію.
Ну, хто стане витрачати час на вивчення того, чого по його ж переконаннями не існує?
Так, поширення вірувань дарвінізму привело до думки, що в людському організмі є понад сотня органів, які не виконують ніякої функції. До таких, зокрема, відносили селезінку, мигдалини, вилочкову залозу і багато ще чого. Ці органи, нібито, є рудиментами, що дісталися нам від еволюційних предків, яким колись вони служили вірою і правдою.
Яким чином ця чисто прийнята на віру ідея повинна була доводити дарвінівську еволюцію, не зовсім зрозуміло. Адже відповідно до теорії повинні були б з’являтися нові органи, а не залишатися старі. Непотрібний орган, нічим крім неприємностей не винагороджує свого володаря, мав би бути усунутий всесильною рукою природного відбору.
У міру медичних відкриттів список «рудиментарних» органів ставав все коротшим. Але десятиліттями його очолював апендикс, оголошений рудиментом сліпої кишки – тієї частини системи травлення травоїдних тварин (наприклад – кроликів або коней), що сприяє активному перетравлюванню клітковини.
На жаль, в житті нерідко доводиться стикатися із запаленням апендикса, званим апендицитом. Розташований же цей орган в тілі таким чином, що явні симптоми захворювання проявляються лише на гострій стадії, коли необхідно екстрене хірургічне втручання для запобігання перитоніту з подальшими сумними наслідками.
Виходило так, що всередині кожного з нас є непотрібний відросток, який не виконує жодної іншої функції крім створення раптової смертельної небезпеки в самий невідповідний момент. Тому в ряді найбільш розвинених країн батькам пропонувалося видаляти апендикси їхнім новонародженим немовлятам. У разі згоди операція, як правило, робилася на восьмий день після народження (про те, чому саме на восьмий, потрібно буде поговорити окремо). Оскільки ж вважалося, що орган цей ніякої функції не виконує, ніхто і не витрачав коштів, зусиль і часу на вивчення його функції. Як казав мудрий Проповідник, – «Чого немає, на те не можна зважати» (1:15).
Читайте також:
Хоча необхідні для визначення функцій апендикса знання, методи й обладнання існували вже десятиліттями, лише під кінець ХХ століття з’ясувалося, що апендикс – частина зовсім не травної, а імунної системи людини! Це – секреторна залоза! Причому, найбільш важливу роль вона виконує саме в дитячий період життя, коли новонароджений ще не виробив власного імунітету – апендикс дитини виробляє ті ж імуногени, що виробляв організм її матері. Мама як би «позичає» власний імунітет своєму малюкові на перші місяці його життя. Крім того, апендикс служить як би «фермою» для розведення і вмісту корисних кишкових бактерій.
Чому ж так довго ніхто не займався вивченням функції такого важливого органу? Та просто тому, що ніхто не підозрював існування у нього будь-якої функції! Будучи захоплені ідеями дарвінізму, люди сліпо вірили в її відсутність.
Подібним чином і язичницькі цивілізації, не маючи уявлення про Законодавця, навіть не замислювалися про вивчення встановлених Ним законів світобудови.
Детальніше про т.зв. «Рудиментарні органи» та їх реальні функції дивіться: Https://knigionline.com/…/rudymentarn-e-organ-zachem…/
