Україна є моральним випробуванням нашого часу. Що ми готові захищати? Чи є цінності Європи лише риторикою, чи справжнім моральним орієнтиром? Верховенство права проти грубої сили, правда проти дезінформації, справедливість проти безкарності. Відбудова України — це не благодійність; це шлях, яким Європа заново відкриває власну ідентичність.
Ультиматум Білого дому Україні — прийняти план капітуляції, продиктований Кремлем, або втратити ключову американську підтримку — є найбільш ганебною пропозицією американського президента з часів Ялтинських домовленостей між Сталіним і Рузвельтом, які прирекли мільйони мешканців Центральної та Східної Європи на радянське підпорядкування.
Цей сигнал викличе хвилю тривоги в країнах Балтії та Польщі, які добре пам’ятають порожнечу західних обіцянок, коли вони залишилися беззахисними перед силою Червоної армії.
Обіцянки Україні про американську безпекову підтримку в обмін на скорочення власної армії наполовину, відмову від п’ятої частини національної території та прийняття невизначеного статусу «суверенітету» під російською гегемонією — мають не більше довіри, ніж сталінські обіцянки «вільних виборів». Або ж Будапештський меморандум 1994 року, коли США, Росія та Велика Британія надали Україні гарантії безпеки в обмін на відмову від ядерної зброї.
Ці гарантії включали зобов’язання поважати територіальну цілісність і кордони України та утримуватися від застосування або загрози застосування сили. Однак нинішній нестабільний і непередбачуваний американський лідер діє за принципом «право сильного», підриваючи засади справедливості, примирення і гідності, на яких будувався післявоєнний міжнародний порядок.
Неймовірно, але Вашингтонсько-Московський план приймає максималістські вимоги Путіна, навіть повертаючи поступки, від яких Кремль раніше відмовився. Можна лише молитися, щоб справжнє джерело контролю російського диктатора над своїм американським візаві нарешті було викрито.
Те, що так званий «лідер вільного світу» хоче винагородити агресора і покарати жертву, оголює моральну порожнечу цієї президентської адміністрації. Це створює неприйнятний прецедент: що військова агресія може змусити країну поступитися територією під загрозою сили.
Чи може бути легітимним тиск на державу, щоб вона віддала свою землю заради «миру»? Справжній мир неможливий без справедливості.
Запропонований 28-пунктний план — це несправедливе умиротворення. За даними медіа, він включає амністію для причетних до військових злочинів — передусім самого Путіна.
Хотілося б побачити масовий вибух морального обурення по всій Америці найближчими днями — на знак солідарності з Україною.
Західні та українські політики змушені висловлюватися дипломатично щодо цього абсурдного плану, не маючи змоги передати свої справжні емоції. Та той факт, що Росія перебуває у слабкій економічній і військовій позиції, робить незбагненним американське зрадництво західних цінностей шляхом надання агресору значних переваг, яких він не зміг здобути на полі бою.
Як і в Ялті, ми бачимо, як сильні держави диктують умови слабшій у спосіб, що може «закріпити» невигідний порядок на десятиліття.
Духовний карлик
Події цього тижня, зокрема викриття глибоко вкоріненої корупції в оточенні президента Зеленського, ставлять Україну та Європу перед серйозним моральним випробуванням.
Як Європа відповість зараз? Чи стануть європейські лідери на моральну позицію і захистять істину, справедливість, доброчесність та відновлення?
Шуман, Аденауер, де Гаспері та інші творці повоєнної Європи бачили її як спільноту народів, глибоко вкорінену в цінностях, що виходять за межі економіки — цінностях, заради яких варто боротися і навіть жертвувати.
Та Європа часто обирала бути просто ринком, правовою конструкцією, клубом економічних інтересів.
Шуман від початку наголошував, що цей проєкт не лише економічний чи технологічний. Йому потрібна душа. Жак Делор, колишній президент Єврокомісії, неодноразово закликав релігійних лідерів Європи допомогти знайти цю душу, без якої «гра буде програна за десять років». Делор попереджав, що Європа перетворюється на економічного гіганта, але духовного карлика.
ЄС може мати сильні інституції, ринки та угоди, але без спільного морального чи духовного наративу він ризикує стати лише торговим блоком, вразливим до фрагментації, націоналізму і цинізму.
Делор усвідомлював, що європейський проєкт виник із глибоких моральних переконань — людської гідності, солідарності, примирення, справедливості, миру, свободи, демократії — значною мірою сформованих біблійною антропологією та уроками Другої світової війни. Але наприкінці ХХ ст. він бачив, що Європа віддаляється від цих коренів. Європа втрачала свій етичний компас.
Що ж Делор мав на увазі під «душею»? Він сам відповідав: «під душею я розумію духовність і сенс». Економічної інтеграції недостатньо.
Ринки об’єднують інтереси, але цінності об’єднують людей. Ані суспільство, ані нація, ані континент не можуть процвітати лише на економіці.
Моральні ресурси
Делор вважав, що Європі потрібні моральне бачення, спільна мета, духовна глибина, культура відповідальності та міцні суспільні зв’язки. Потрібний глибоко вкорінений етос служіння спільному благу — локально, національно, континентально і глобально. Усе це потребує відчуття трансцендентності та вищої відповідальності.
Делор не закликав до релігійності у конфесійному сенсі. Він наголошував, що релігійні спільноти несуть моральні ресурси — надію, прощення, співчуття, істину, людську гідність, сенс життя — які можуть зцілити розділену Європу і надихнути політичну уяву.
Політики не здатні вести за собою у питаннях «душі». Як носії моральних ресурсів, релігійні лідери мають відіграти ключову роль у відновленні душі Європи.
Це передбачає надання морального орієнтиру, зміцнення спільноти, сприяння миру, підтримку справедливості та оновлення бачення того, для чого існує Європа.
Потрібно відновити засадничий наратив Європи. Європейський проєкт народився з примирення ворогів, прощення замість помсти, гідності кожної людини й народу, бачення миру, що долає кордони, та відданості спільному благу.
Потрібно повернути моральний компас у публічному житті. Поворот до крайніх правих затьмарив моральні орієнтири в питаннях міграції, економічної нерівності, торгівлі людьми, відповідальності за довкілля, чесної торгівлі, захисту меншин, боротьби з корупцією і забезпечення належного врядування.
Потрібно активізувати релігійні спільноти — найміцніші соціальні мережі Європи — задля служіння суспільству, примирення між етнічними групами, гостинності до мігрантів, турботи про літніх, самотніх і бідних. Це протидіє популізму і «ми проти них» політиці.
Україна є моральним тестом нашого часу. Що ми готові захищати? Чи цінності Європи — лише слова, чи вони справді моральні? Захист України нерозривний із захистом самого європейського проєкту: верховенства права над силою, правди над дезінформацією, справедливості над безкарністю.
Відбудова України — це не благодійність; це шлях, яким Європа віднаходить власну ідентичність через служіння, солідарність і спільну долю.
Читайте також:
