Євангеліє від Матвія є найбільш єврейським Євангелієм із чотирьох. Воно написане євреєм і насамперед – для євреїв. Еллінізована юдейська культура епохи Другого Храму однозначно належить до культури провини. Тому Матвієве Євангеліє найбільшою мірою апелює до категорії Істини, проголошуючи Боже виправдання.
За свідченням Папія та Євсевія, місцем написання Євангелія від Матвія є Палестина, хоча окремі частини могли бути написані й в Антіохії. Звернене воно «до загиблих овець дому Ізраїлевого» (10:6, 15:24). Христос у ньому відкривається, як Син Давидів і Син Авраамів (1:1), щоб цільова аудиторія могла відчути власну причетність до подій, що описуються в ньому. Недарма починається його розповідь із родоводу Ісуса від Авраама через Давида, який розділений на три блоки по чотирнадцять родів. Згідно з гематрією (юдейською нумерологією, що ставить сенс слів у відповідність з їхніми чисельними значеннями), три – це число Бога, а чотирнадцять – число імені Давид. Для юдея, знайомого з системою числення імен, це має вказувати на месіанську божественність Ісуса.
Контекстуалізація змісту досягається через співвіднесення описуваних подій зі старозавітними пророцтвами, добре знайомими його читачам. Ніхто інший з євангелістів до цього не вдається. У Матвія ж ключова фраза «Це сталося, щоб здійснилося те, що сказав Господь через пророка» повторюється десять разів!
Зміст Євангелія представляє Ісуса як Учителя – того самого нового Мойсея, до якого відноситься старозавітна обітниця: «Пророка з-поміж тебе, з-поміж братів твоїх, як і мене, воздвигне тобі Господь, Бог твій, – слухай Його» (Повторення Закону 18:15, згодом ця цитата двічі повторюється в книзі Діянь апостольських у контексті проповіді юдеям − 3:22, 7:37).
В оповіданні проглядається ціла низка сюжетних паралелей між життєписами Ісуса і Мойсея. Так, порятунок Христа від побиття вифлеємських немовлят Іродом нагадує нам про порятунок Мойсея від фараона, який знищував єврейських немовлят (2:16). Повернення святого сімейства з Єгипту зіставляється з Виходом звідти єврейського народу (2:15). Сорок днів випробування Ісуса в пустелі перед початком Його служіння асоціюються з сорока роками, проведеними там Ізраїлем перед заволодінням обітованою землею.
Читайте також:
За аналогією з П’ятикнижжям Мойсеєвим, вчення Ісуса Матвій поділяє на п’ять блоків, кожен з яких починається словами «почав Ісус навчати» і закінчується фразою «закінчив Ісус навчати» (5-7, 10, 13, 18-19, 24-25). Дарування заповідей Мойсею на горі Синай зіставляється із Заповідями блаженства і Великим дорученням, проголошеними Ісусом на горі в Юдеї. Усе Євангеліє від Матвія пронизане старозавітним символізмом.
