Україна відзначає День Соборності: історія свята та його значення

22 січня українці традиційно святкують День Соборності, який символізує єдність українських земель і відзначається щороку на честь проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) у 1919 році.
Джерело: ukrinform
Історичне підґрунтя
Свято було офіційно встановлене у 1999 році, підкреслюючи політичну та історичну важливість об’єднання двох республік в єдину українську державу. Акт Злуки став кульмінацією соборницьких прагнень українців із різних частин країни, які тривали щонайменше з середини XIX століття.
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері було проголошено об’єднання. У тексті «Універсалу соборності» наголошувалося:
“Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”.
Цей день став символом українського державотворення і прагнення до єдності. Проте, попри урочисте проголошення, об’єднання носило символічний характер: через кілька тижнів Київ захопили більшовики, а Західна Галичина, Закарпаття і Буковина опинилися під контролем Польщі, Чехословаччини та Румунії відповідно.
Перше святкування та традиції
Перше святкування Дня Соборності відбулося 22 січня 1939 року в місті Хуст, столиці Карпатської України, де зібралося близько 30 тисяч людей.
21 січня 1990 року українці організували «живий ланцюг» від Києва до Львова, об’єднавшись у єдності на знак відзначення 71-ї річниці Акта Злуки. Ця традиція стала символом волі до свободи та консолідації українського народу.
У сучасних умовах, коли Україна протистоїть російській агресії, ідея соборності є не лише історичною подією, але й базовою цінністю, яка зміцнює націю. Єдність українців залишається ключовим чинником успіху в боротьбі за державність і незалежність.
Читайте також:







