Демографічна ситуація в Україні критична. Доведеться вживати заходів, щоб утримати громадян після війни
З початку 1990-х років населення України неухильно зменшувалося, за 30-річний період спад становив 10 мільйонів громадян. Частково це можна пояснити змінами в репродуктивних моделях поведінки, коли українці все менше вирішують мати другу чи третю дитину. Крім того, запровадження безвізового режиму з країнами ЄС призвело до того, що кілька мільйонів громадян виїхали з України на роботу за кордон.
Джерело: inshe.tv
Останнім і найнищівнішим ударом по Україні стала війна, спричинена Росією. За останній рік демографічна криза в країні настільки загострилася, що чисельність населення навряд скоро повернеться до довоєнного рівня.
«Телеграф» поспілкувався з Олександром Гладуном, заступником директора з наукової роботи Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В Птухи НАН України. Інтерв’ю мало на меті отримати уявлення про можливий демографічний сценарій в Україні після завершення війни та дослідити підходи, запропоновані експертами для вирішення кризи на державному рівні.
Нищівний вплив російської агресії на українське населення
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що за рік 14,5 млн українців виїжджають до країн ЄС як біженці. Крім того, окупанти вивезли до Росії від 200 до 700 тисяч українських дітей.
Фактична кількість жертв серед мирного населення внаслідок російської агресії буде відома лише після припинення бойових дій і звільнення окупованих територій, але очевидно, що це буде разюча цифра.
Хоча офіційні дані ООН свідчать про те, що протягом 13-місячної війни в Україні загинули 8000 мирних жителів, ця цифра є дуже неточною. Наприклад, лише в окупованому Маріуполі втрати можуть скласти до 100 тисяч осіб, повідомляють «Букви». Точна кількість українських героїв, загиблих у боях, стане відома лише після перемоги країни над ворогом.
Важливо зазначити, що прямі втрати українського населення через загибель чи міграцію – це лише видима частина проблеми. У довгостроковій перспективі наслідки цих подій посилюватимуться, суттєво вплинувши на народжуваність у країні катастрофічним чином.
Олександр Гладун наголошує, що, зокрема, у 2021 році в Україні було близько 260 смертей на 100 новонароджених. Щоб зупинити природне скорочення населення, 100 жінкам потрібно було б народити 210-220 дітей. Після війни ця цифра має зрости до 300 на 100 жінок. Варто зазначити, що до війни народжуваність становила 140-150 дітей на 100 жінок, що підкреслює складність сучасної ситуації.
Проте науковець зазначає, що досягти такої народжуваності в українському суспільстві майже неможливо.
«Під час війни завжди відбувається суттєве зниження рівня народжуваності. Причин для цього безліч: стрес, невпевненість у завтрашньому дні, зниження доходів. Крім того, поки чоловіки на фронті, жінки виїжджають за кордон або ж переїздять у більш безпечний регіон – сім’ї розриваються. Навіть приїжджаючи у відрядження чи відпустку додому, навряд чи військовий наважиться на розширення сім’ї. Всі чекають кращих часів, хоча б відносної стабільності та визначеності. Деякі громадяни елементарно не знають, де вони будуть жити, адже їхнє житло зруйноване», — пояснює демограф.
Виклики для українського населення
Після завершення війни народжуваність може незначно підвищитися, оскільки люди, які відкладали народження дітей, тепер можуть реалізувати це бажання. З усім тим, очікувати післявоєнного бебі-буму в Україні не варто.
Навантаження на пенсійний фонд посилюється старінням населення в Україні, яке відбувається на фоні низької народжуваності, наголосив науковець. Солідарна система не здатна функціонувати самостійно, необхідна постійна бюджетна підтримка, що призводить до неминучого підвищення пенсійного віку.
Високий рівень передчасної смертності є ще одним фактором, що сприяє скороченню чисельності населення, як зазначено в тексті. Близько третини українців помирають, не досягнувши 65 років, і більшість із них – чоловіки. До цього призводять кілька факторів, у тому числі нездоровий спосіб життя, фактори навколишнього середовища та неналежне медичне забезпечення.
Гладун попереджає, що Україні слід бути готовою до того, що європейські країни будуть заохочувати українських біженців залишатися в їхніх країнах навіть після закінчення війни. ЄС дуже мотивований сприяти цьому, аж до того, що вони готові змінити своє законодавство, щоб спростити процедури працевлаштування для українських громадян і легалізувати мігрантів, які прибули на початку 90-х.
«Українці — це кваліфіковані робочі, знайомі з європейським менталітетом та культурою. Інтегрувати їх у це суспільство набагато легше, ніж громадян африканських чи азійських країн. Існує велика ймовірність того, що значна частина українських біженців не повернуться на батьківщину після завершення війни», — каже Олександр Гладун.
Збільшення населення більше не є реалістичною перспективою
Війна Росії проти нашої держави загострила і без того жахливу демографічну кризу в Україні, і ситуація погіршилася настільки, що збільшення населення більше не є реалістичною перспективою. Отже, першочерговим завданням уряду має стати стабілізація поточних тенденцій на прийнятному рівні.
Одним із важливих інструментів досягнення цього демограф вважає міграційну політику. Хоча раніше Україна отримувала додатково 20-30 тисяч осіб щорічно через імміграцію, цього було недостатньо, щоб компенсувати втрати сотень тисяч громадян, які померли або мігрували.
«В цілому, Україна приваблива для мігрантів держава, проте головним аспектом у цьому питанні є економічні показники. Нам потрібно підвищувати рівень заробітної плати, щоб бути конкурентоспроможними на тлі тих країн, з яких до нас будуть приїжджати», — пояснює демограф.
Демограф припускає, що стимулювання народжуваності могло б стати ще одним виходом з подолання демографічної кризи, але це потребує значних бюджетних асигнувань і перегляду державної політики підтримки молодих сімей.
Однак грошова допомога батькам може бути не ефективним стимулом для розширення сім’ї в Україні, а скоріше засобом надання фінансової допомоги для зменшення ризику опинитися за межею бідності після народження дитини.
«Зміна репродуктивної поведінки неможлива без врахування матеріального чинника. Щоб українці більш рішуче підходили до питання народження дітей, у них повинно бути своє житло, або хоча б достатній рівень зарплатні, щоб бути впевненими у своїй можливості винаймати комфортне житло на довготривалий термін. Також важливий момент — це соціальна інфраструктура: ясла та садочки, місця в яких не потрібно чекати по декілька років», — каже науковець.
Читайте також:
Що таке освіта «без дискримінації» або як нам намагаються промити мізки?
Олександр Гладун підкреслив, що чисельність населення є вирішальним фактором, який визначає глобальний вплив та економічний прогрес країни. Щоб змінити жахливі демографічні тенденції в Україні, уряд має зосередитися на різних заходах, включаючи територіальний розвиток, залучення нових підприємств, створення можливостей для працевлаштування та вирішення житлової кризи. Післявоєнний період принесе величезні виклики, з якими уряд повинен зіткнутися, інакше Україна продовжуватиме втрачати населення.
