Українці за кордоном дедалі рідше планують повернення: дослідження Центру Разумкова
Українці, які виїхали за кордон через війну, дедалі обережніше оцінюють перспективу повернення на Батьківщину. Хоча на ціннісному рівні більшість із них і далі ототожнюють себе з Україною, реальні плани повернення стають менш визначеними та значно залежать від зовнішніх умов.
Джерело: Інтерфакс-Україна
Менше готовності до повернення, ніж у перші роки війни
Про це заявила експертка соціальних програм Центру Разумкова Ольга Пищуліна під час пресконференції 18 грудня, представляючи результати дослідження Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова.
«Ми фіксуємо суттєве зниження кількості тих, хто має наміри повернутися додому», — зазначила Пищуліна.
За її словами, у 2022 році більшість українців за кордоном декларували готовність швидко повернутися після завершення активних бойових дій. Втім, уже з 2023 року помітно зросла частка тих, хто вагається або відкладає ухвалення рішення.
Ціннісна ідентичність зберігається, але плани змінюються
Експертка наголосила, що прагнення повернутися зберігається насамперед на ціннісному рівні.
«Люди продовжують вважати себе українцями, громадянами України. Однак реалістичні плани повернення стають дедалі більш контекстно залежними», — пояснила Пищуліна.
Це означає, що рішення про повернення дедалі частіше залежить не від емоційної прив’язаності, а від конкретних життєвих обставин.
Різні сценарії повернення: держава і мігранти бачать їх по-різному
За словами дослідників, у експертному середовищі повернення українців зазвичай розглядають у стратегічній перспективі — як поетапний, селективний і умовний процес. Ключовими чинниками тут є:
рівень безпеки;
економічне відновлення країни;
наявність державної політики реінтеграції.
Натомість серед самих мігрантів переважають індивідуальні сценарії:
відтерміноване повернення, циркулярна мобільність (періодичне проживання між двома країнами) або часткове повернення лише окремих членів родини.
Вирішальними факторами для людей залишаються робота, освіта дітей, доступ до житла та рівень інтеграції в країні перебування.
Ризик втрати людей після 2027 року
Учасники пресконференції застерегли: якщо Україна разом із міжнародними партнерами не запровадить активні програми стимулювання повернення, після 2027 року частина українців може остаточно залишитися за межами країни.
«Без чітких стратегічних і тактичних документів, програмних рішень та конкретних планів дій щодо реінтеграції ми й надалі спостерігатимемо ситуацію, яка фактично вже склалася», — наголосив експерт із соціальної та економічної політики, віцепрем’єр-міністр України у 2016–2019 роках Павло Розенко.
Людський капітал — ключ до відбудови України
Водночас заступник директора Інституту європейського та трансатлантичного діалогу, керівник відділу Центральної та Східної Європи Фонду Ганнса Зайделя Беньямін Боббе підкреслив, що саме люди є найціннішим ресурсом України.
«Для європейських країн надзвичайно важливо усвідомити: українці з їхніми знаннями та досвідом мають повернутися до України й долучитися до її відбудови», — зазначив він.
Рекомендації для держави і партнерів
За інформацією «Інтерфакс-Україна», за результатами дослідження було сформульовано рекомендації для:
органів державної влади;
органів місцевого самоврядування;
міжнародних партнерів.
Вони стосуються розробки національної стратегії реінтеграції, посилення ролі громад та створення сталих соціально-економічних умов, які могли б заохотити громадян до повернення.
Проєкт реалізується за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.
Читайте також:
