Відомий богослов і дослідник Нового Завіту Н. Т. Райт закликав християн обережно ставитися до розповідей людей, які пережили стан, близький до смерті. Він не відкидає можливості таких переживань, однак наголошує: свідчення про видіння Небес, пекла чи зустрічі з Ісусом не повинні ставати основою християнського вчення про те, що відбувається після смерті. Центральною надією Нового Завіту, за словами Райта, залишається воскресіння мертвих і оновлення всього творіння.
Джерело: The Christian Post
77-річний колишній єпископ Дарема та один із найвідоміших сучасних дослідників Нового Завіту порушив тему передсмертних переживань (near-death experiences, NDE) в одному з випусків подкасту «Ask N.T. Wright Anything».
Слухачі запитували Райта, як узгодити численні розповіді людей про пережите на межі смерті з біблійним ученням про майбутнє воскресіння.
Богослов відповів, що такі свідчення можуть бути надзвичайно сильними й особисто значущими. Однак їх не варто ототожнювати з остаточною християнською надією.
«Воскресіння відбудеться наприкінці, коли Бог оновить усе творіння»
Райт розрізняє два питання: що відбувається з людиною безпосередньо після смерті та що Новий Завіт називає остаточним воскресінням.
«Що б ви не думали про те, де, в якому стані або яким чином перебувають люди одразу після тілесної смерті, це не те саме, що обітниця нового неба і нової землі наприкінці та воскресіння до нового тілесного життя», — сказав він.
На думку Райта, уявлення про воскресіння в юдейському середовищі I століття та в текстах Нового Завіту передбачає майбутню подію, пов’язану з оновленням усього Божого творіння.
Він посилається, зокрема, на Римлян 8, 1 Коринтян 15 та Об’явлення 21.
«Наприкінці має статися щось дуже драматичне. А те, де ми перебуваємо після смерті або в якому стані перебуваємо після смерті, — це вже інше питання», — пояснив богослов.
Отже, за його розумінням, між тілесною смертю християнина та майбутнім тілесним воскресінням існує проміжний стан.
Християнська надія — не просто «потрапити на Небеса»
Райт також застерігає від зведення християнської есхатології до поширеного уявлення, ніби кінцева мета віруючого — після смерті залишити тіло й назавжди продовжити безтілесне існування на Небесах.
Він ставить під сумнів уявлення про «душу» як природно безсмертну частину людини, яка просто звільняється від тіла після смерті. На думку Райта, таке розуміння значною мірою сформоване платонічною філософією і не повністю відповідає біблійній антропології.
Натомість він вважає, що Бог зберігає померлого християнина до майбутнього воскресіння.
«Святий Дух, Який перебував у християнині протягом його теперішнього життя, продовжуватиме підтримувати дух цієї людини в ближчій присутності Христа і Бога», — сказав Райт.
У цьому контексті він звернувся до слів апостола Павла у Филип’ян 1 про бажання «відійти і бути з Христом».
Тобто Райт не заперечує перебування віруючого з Христом після смерті. Однак він наголошує, що це ще не завершення біблійної історії спасіння. Остаточна надія пов’язана з воскресінням тіла та оновленим творінням.
Райт розповів про льотчика, який пережив клінічну смерть
Водночас богослов не відкидає передсмертні переживання як щось безумовно неправдиве.
Він пригадав чоловіка, з яким познайомився під час викладання в Монреалі. У молодості той був льотчиком під час Другої світової війни. Його літак збили, а сам чоловік, за його словами, певний час перебував у стані клінічної смерті, після чого несподівано прийшов до тями.
Чоловік розповідав про надзвичайно сильне переживання Божої любові та присутності.
Цей досвід суттєво вплинув на подальше його життя. Згодом він вирішив присвятити себе християнському служінню і через багато років став одним зі студентів Райта.
«Я був дуже зворушений цією історією і досі зворушений нею та подібними випадками», — сказав богослов.
Але сильний особистий досвід, наголосив він, ще не є достатньою підставою для формування богословського вчення.
Передсмертні видіння можуть мати різні пояснення
Райт допускає, що переживання на межі смерті можуть бути пов’язані з попередніми очікуваннями людини або процесами, які продовжуються в мозку.
Наприклад, якщо людина вже очікує після смерті побачити Ісуса чи опинитися на Небесах, це може вплинути на характер її переживань у стані між життям і смертю.
«Це цілком може бути прекрасний сон. Ми всі можемо бачити прекрасні сни й у цьому житті. Але щодо того, чи можемо ми на цій основі зробити висновок про те, яким насправді є проміжний стан, я був би дуже, дуже обережним», — сказав Райт.
Водночас він не виключає й духовного пояснення.
«Якщо, коли людина помирає, Бог хоче дати їй під час цього величного переходу відчуття краси, любові, нового творіння — це цілком Божа справа», — зазначив богослов.
Тому, на його думку, християнам не обов’язково автоматично заперечувати кожне подібне свідчення. Проблема виникає тоді, коли особистий досвід починають використовувати як доказ того, що саме відбувається з усіма людьми після смерті.
«Ми не повинні ґрунтувати на цьому свої переконання»
Саме тут Райт проводить чітку межу.
Християни, за його словами, «не можуть і не повинні ґрунтувати жодні свої переконання про майбутнє та майбутнє життя» на розповідях про передсмертні переживання.
Навіть якщо людина переконана, що побачила щось із майбутньої реальності, це не дозволяє зробити універсальний богословський висновок.
Медики, зауважив Райт, можуть інтерпретувати такі переживання зовсім інакше — наприклад, як наслідок процесів, що відбуваються в мозку на межі смерті.
Тому він закликає починати не з людських переживань, а з біблійного вчення про воскресіння.
«Життя після життя після смерті»
Для опису християнської надії Райт уже багато років використовує характерне формулювання — «життя після життя після смерті».
Його сенс полягає в тому, що Новий Завіт спрямовує погляд християнина далі, ніж просто на існування одразу після фізичної смерті.
Остаточна мета — воскресіння Божого народу до нового тілесного життя в оновленому Божому творінні.
«Важливо триматися остаточної надії нового творіння та воскресіння і сказати: що б не відбувалося в проміжний час, християнська надія полягає в тому, щоб бути з Месією, з Ісусом Христом, а це набагато краще», — наголосив Райт.
Інші християнські автори також закликають до обережності
Схожу позицію раніше висловлював пастор і автор Джон Берк, який понад три десятиліття досліджує свідчення людей про передсмертні переживання.
Берк ставиться до таких історій позитивніше й вважає, що вони можуть вказувати на реальність Бога та потойбічного життя. Водночас він також застерігає від побудови богослов’я на їхній основі.
«Я не думаю, що ми повинні формувати наше богослов’я про потойбічне життя чи про Бога лише на основі передсмертних переживань. Я справді вважаю це дуже небезпечним», — сказав він.
Його принцип полягає в тому, що Святе Письмо має бути ключем до тлумачення передсмертних переживань, а не передсмертні переживання — ключем до тлумачення Писання.
Таким чином, Райт не стверджує, що всі розповіді людей, які побували на межі смерті, є вигадкою чи лише фізіологічним явищем. Його застереження стосується насамперед їхнього богословського статусу: яким би переконливим не був особистий досвід, основою християнської надії мають залишатися біблійне вчення про Христа, воскресіння мертвих і майбутнє оновлення творіння.
Читайте також:
