Всі хочуть бути справедливими. Кожен працівник очікує справедливості на роботі. Кожен шлюб потребує здорової дози справедливості. Немає жодних сумнівів, що справедливість має значення у стосунках. Люди хочуть того, що є чесним і справедливим.
Це наводить мене на думку, що те, що сталося на пагорбі Голгофи, коли гнів Божий вилився на Його Сина, було справді несправедливим. Коли з кимось трапляється щось, чого він не заслуговує, ми називаємо це «несправедливим».
Я був мертвий у гріхах і переступах. Через гріхопадіння я отримав спадщину відчаю і прокляття. Очевидно, я був духовним банкрутом без надії коли-небудь досягти Божої праведності. Я нічого не міг зробити, щоб вирішити цю вічну проблему. Смерть і пекло були моєю долею.
Аж поки …
Христос прийшов і перехилив шальки терезів на мою користь − дехто сказав би, що несправедливо чи нечесно. Своєю смертю і воскресінням Він здійснив те, що я не міг зробити власними силами. Він заплатив за це ціну на Голгофі. Я був приречений на вічну розлуку з Творцем Всесвіту, а Він полюбив мене ще до того, як я Його пізнав. Потім Він віддав Своє життя, щоб я міг спастися.
У Святому Письмі записана притча, яка ілюструє природу цієї несправедливості в Царстві Божому. Вона міститься в Євангелії від Матвія 20:1-16:
«Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам. Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев’ятій, і те саме зробив. А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні? Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших. І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. А взявши, вони почали нарікати на господаря, кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту… А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною? Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? Отак будуть останні першими, а перші останніми!».
Подивімось на цю притчу, в якій справедливість не була частиною плану. У ній йдеться про робітників, які прийшли на роботу в останній момент робочого дня і отримали таку ж платню, як і ті, хто працював цілий день. Ці працівники, які прийшли раніше, вважали, що бос повинен платити тим, хто запізнився на вечірку, меншу зарплату, ніж тим, хто був на ній цілий день. На перший погляд, здається, що вони мали рацію. Очевидно, що пільги господаря та структура оплати праці були несправедливими та образливими для досвідчених працівників.
Господар у притчі виступив проти сприйняття справедливої заробітної плати. На запитання про несправедливість він відповів: «Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?»
Ця притча починається фразою: «Бо Царство Небесне подібне…» Коли я читав ці слова, я подумав: «Саме так, наскільки несправедливим є Царство Боже?»
Ну, я думаю, що це може бути дуже несправедливо. Якщо Христос вирішив врятувати грішний світ і заплатити за гріх і смерть Своєю кров’ю, і мені не потрібно нічого робити, окрім як вірити в цю прекрасну спокуту, то я прийму цей безкоштовний дар вірою. Я не намагатимусь заробити чи заслужити ці благословення. Замість цього я навчився приймати несправедливу перевагу, яку мені дали, як дар благодаті, що дається раз у житті.
Я вірю, що апостол Павло розумів і передавав природу цієї нерівності. Я прочитав наступні вірші в Посланні до Римлян і зрозумів, що Павло бачив, наскільки несправедливим був весь цей євангельський сценарій:
«Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання» (Римлянам 9:30-32).
Це несправедливо, тому що я нічого не зробив, щоб заслужити дар на хресті. Це несправедливо, тому що моя праведність тут не має значення. Це несправедливо, тому що мої зусилля врятувати себе нічого не значать в цій історії. І це несправедливо, тому що будь-які мої зусилля, спрямовані на те, щоб заслужити собі спасіння від вічного покарання, роблять недійсним завершене діло хреста.
І саме тому люди спотикаються об «камінь спотикання». Весь план здається таким несправедливим. Це не піддається логіці, що невинна істота має зайняти моє місце, щоб я міг насолоджуватися свободою благодаті.
Ісус демонструє ще більшу несправедливість у день Свого розп’яття. Він прощає засудженого розбійника і обіцяє йому спасіння такими словами: «Запевняю тебе, сьогодні ж будеш зі Мною в раю» (Лк. 23:43).
Як може людина, що висить на хресті, зробити таку заяву іншій людині, яка була засудженим злочинцем? Проста відповідь полягає в тому, що Христос є героєм нашої несправедливої історії. Злочинець отримав майбутнє з Богом, тому що такою була природа Христа. Його природа полягала в тому, щоб дарувати спасіння тим, хто його не заслужив і не заслуговує; таким людям, як ми з вами!
Павло продовжує свої думки на цю тему, коли пише до римської церкви:
«Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує» (Рим. 10:3-4).
Історія людської відповіді на встановлення власної праведності − це спільна боротьба. Усе перевернулося з ніг на голову від того, що люди вважають справедливим і рівним. Ми хочемо заробити власні заслуги і самостійно розплачуватися за свої гріхи. Але Євангеліє працює не так. Якщо ви намагаєтеся здобути Божу праведність своїми діями, то хрест буде для вас образливим.
У цей Великодній час я вирішу прийняти природу цієї несправедливості. Так, це дійсно несправедливо, але ця несправедливість працює на нашу користь. Коли я читаю про величезні страждання Сина Божого на хресті, я пригадую, що ми з вами були одержувачами Його безмежної любові та милосердя.
Читайте також:
Я спочиватиму у звершенні Христа на хресті. Я усвідомлюю і приймаю, що не можу зробити нічого, щоб заслужити якусь одну заслугу. Я не можу зробити нічого, що могло б забрати у мене повну роботу прощення моїх гріхів. І це саме той план! Це на мою користь, і я нічого не можу зробити, щоб змінити цей безплатний дар. Навіщо мені це робити?
А чи приймеш ти несправедливу перевагу, яку зараз маєш, і проживеш своє життя у свободі від тягаря гріха і смерті? Чи можеш ти прийняти те, що є речі, які залишаються несправедливими, і прийняти своє нове життя у Христі?
