У той час як давньоіндійська космологія стверджувала, що Земля спочиває на трьох слонах, що стоять на величезній черепасі, в Книзі Йова, найдавнішої з часу написання з усіх біблійних книг (бл. 2000 до н. е), сказано, що Земля вільно висить в просторі – Творець «над порожнечею північ простяг, повісив землю ні на чому» (Йов. 26: 7). Пророк же, що жив 2700 років тому, додає, що Земля – кругла: «Він є Той, Хто сидить понад кругом землі» (Ісая 40:22; вжите тут єврейське слово «khug» в рівній мірі означає і куля).
Все в тій же книзі Іова є такі слова: «Чи за своїх днів ти наказував ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце, … Земля змінюється, мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони?» (Йов 38: 12,14). В ті часи печатка найчастіше являла собою кам’яний циліндр з вигравіруваними на ньому написами і зображеннями. Вона накочувалась на сиру глину, залишаючи на ній відбиток. І саме так, як це описано чотири тисячі років тому, спостерігають наступ зорі астронавти з орбітальної станції: у міру того, як Земля обертається, сонячне світло як би накочується на земну поверхню, надаючи їй вигляд, рельєфність і колір.
Читайте також:
Знову ж в книзі Йова говориться: «Чи зв’яжеш ти зав’язки Волосожару, чи розв’яжеш віжки в Оріона?» (Йов 38:31). «Волосожар» було стародавньою назвою сузір’я Плеяди. Сьогодні ми знаємо: через те, що зірки, складові сузір’я, рухаються в різних напрямках з величезними швидкостями, що спостерігається з землі форма сузір’їв згодом змінюється. Особливо це стосується найбільших сузір’їв типу Оріона. Але, згідно з відкриттям британського астронома Фреда Хойл (1915-2001), видимі з Землі обриси сузір’я Плеяди залишаються практично незмінними протягом тисячоліть. Як могло бути відомо близькосхідним скотарям 4000 років тому, що Плеяди «пов’язані» в єдиний «вузол», а Оріон будь-якими узами не обтяжений?
Те, що ми сьогодні вважаємо науковими досягненнями, було очевидно богобоязливому скотарю Йову чотири тисячоліття тому!
