«Як же ця трапеза стала літургі́єю? Як святкова вечеря із двадцятьма людьми, один з яких уже трохи хмільний, які зібралися у когось вдома із вдячністю за дароване їм життя, та діляться їжею з бідними та з громадою, – як це перетворилося у тихе, вдумливе таїнство, де священник на латині молиться в церкві над крекерами та соком, без жодного натяку на соціальну справедливість? Як таке могло статися?»
Погодьтеся, розмова про Царство Боже не може бути прісною й нудною. Бо ж Царство − це найвищою мірою бенкет, трапеза, застілля. Не випадково ми найчастіше бачимо Ісуса в Євангелії, який навчає за столом. І саме за столом Він увіковічнив для Своїх учнів пам’ять про Себе, подавши їм на вечері хліб та вино. І ми також повинні переживати Царство Боже й пам’ятати про Ісуса, саме за столом, за Господнім столом. Це кульмінація й вершина церковного життя та знак і прояв Божого Царства на землі.
